Читати книгу - "Єретики Дюни"

зрозуміла, що чай не надто їй допоможе. Довела себе до мозкового виснаження, слід його усунути, а то вона не зможе навіть встати. Її плечі та спина пульсували.

Аколітка зібралася виходити, але Тараза дала їй знак почекати.

— Прошу, Сестро, помасажуй мені спину.

Вмілі руки аколітки повільно розминали затиснуті місця на Таразиній спині. Добра дівчина. Ця думка викликала в Тарази усмішку. Звісно, що добра. Матері Настоятельці можна було виділити тільки найкращу.

Після відходу дівчини Тараза сиділа мовчки, глибоко замислившись. Так мало часу. Вона шкодувала за кожною хвилиною, відданою сну. Та годі було його уникнути. Врешті-решт, тіло виконає своє нагальне бажання. Вона змусила себе так перенапружитися, що тепер доведеться кілька днів відновлювати сили. Залишивши чай, Тараза встала й пішла коридором до своєї маленької спальної келії. Віддала нічній варті наказ розбудити її об одинадцятій годині і, повністю одягнена, вклалася на тверде ліжко.

Потихеньку відрегулювала дихання, ізолювала чуття від усього, що могло б їх розпорошити, ввійшла у проміжний стан.

Сон не приходив.

Вона знову повторила всю процедуру, а сон знову втік від неї.

Тараза довго так пролежала, нарешті зрозумівши, що жодна доступна техніка не дасть їй змоги заснути. Проміжний стан може повільно все виправити. Та тим часом її мозок продовжував інтенсивно працювати.

Вона ніколи не вважала ракіанське священство центральною проблемою. Священники вже зв’язані релігією, за посередництвом релігії можна ними й маніпулювати. Вони вбачали в Бене Ґессерит переважно силу, що може підкріпити їхній догмат. Хай думають так і далі. Ця принада їх засліпила.

Клятий Майлс Теґ! Три місяці мовчання і жодного втішного рапорту від Бурзмалі. Обвуглена земля, сліди зльоту не-корабля. Куди міг подітися Теґ? Гхола може вже бути мертвим. Теґові ніколи раніше такого не траплялося. Стара Надійність. Тому вона його й вибрала. А ще за його військові вміння і схожість на старого Герцога Лето — усе це, що вони в ньому підготували.

Теґ і Люцілла. Ідеальна команда.

Якщо гхола не мертвий, то чи він у межах їхнього доступу? Чи не захопили його тлейлаксу? Або нападники з Розсіяння? Багато варіантів. Стара Надійність мовчить. Чи було його мовчання посланням? Якщо так, то що він намагався сказати?

Шванг’ю та Патрін мертві, довкола подій на Гамму витає запах змови. Чи могли Теґа підіслати вороги Сестринства, давно вже підсадити до них? Ні, це неможливо! Його сім’я є доказом проти таких підозр. Теґова донька у їхньому родинному домі приголомшена так само, як усі інші.

Три місяці й жодного слова.

Обережність. Вона попереджала Теґа, що він мусить вдатися до найбільшої обережності, захищаючи гхолу. Теґ розгледів знач­ну небезпеку на Гамму. Останні звіти Шванг’ю прояснили це.

Куди Теґ і Люцілла забрали гхолу?

Де вони здобули не-корабель? Змова?

Розум Тарази кружляв навколо глибоких підозр. Це робота Одраде? То хто з нею у змові? Люцілла? До того короткого побачення на Гамму Одраде й Люцілла ніколи не зустрічалися. Чи зустрічалися? Хто схилявся над Одраде й шепотівся з нею, дихаючи тим самим повітрям? Одраде ніколи не показувала, що вони знайомі, та хіба це доказ? Вірність Люцілли ніколи не викликала сумнівів. Вони обидві досконало діяли згідно з призначенням. Та саме так і чинили б змовниці.

Факти! Тараза відчувала голод фактів. Ліжко під нею затріщало, ізоляція чуттів зруйнувалася, розбита тривогами і звуками власних її рухів. Тараза змирилася з тим, що нічого не надумає, і знову приготувалася до розслаблення.

Розслаблення, а потім сон.

Крізь її свідомість, затуманену втомою, пролітали кораблі з Розсіяння. Загублені поверталися на своїх незліченних не-кораблях. Чи не там Теґ знайшов корабель? Вони якомога непомітніше вивчали цю можливість, і на Гамму, і деінде. Тараза спробувала лічити уявні кораблі, але вони не хотіли вишикуватися у сякому-такому порядку, потрібному, щоб заснути. Хоча Тараза непорушно лежала на своєму ліжку, напруга її не покидала.

Найглибші шари свідомості намагалися щось їй передати. Втома блокувала цей спосіб комунікації, та ось вона припіднялася, цілком прокинувшись.

Тлейлаксу спілкувалися з людьми, які поверталися з Розсіяння. З цими розпусними Всечесними Матронами та з поворотцями з Бене Тлейлакс. Тараза відчула, що за цими подіями приховується спільний взірець. Причина, що змусила Загублених повернутися, не була простою цікавістю до свого коріння. Інстинктивне прагнення об’єднати все людство саме собою не є достатнім, щоб повернути їх назад. Всечесні Матрони явно прибули сюди із завойовницькими замірами.

Та що, як тлейлаксу, які вирушили в Розсіяння, не взяли з собою таємниці аксолотлевих контейнерів? Що тоді? Меланж. Блудниці з оранжевими очима, вочевидь, використовували невідповідний замінник. Люди Розсіяння могли не розв’язати загадки тлейлаксанських контейнерів. Мусили знати про них і намагатися їх відтворити. Та якщо їм не вдалося — меланж!

Вона почала обдумувати таку побудову.

Загублені вичерпали запас меланжу, взятий їхніми предками в Розсіяння. То які джерела у них були тут? Черви Ракіса й оригінальні контейнери Бене Тлейлакс. Блудниці не зважилися б виявити, що їх цікавить насправді. Їхні предки вірили, що червів не можна перемістити. Чи можливо, щоб Загублені знайшли відповідну планету для червів? Звичайно, можливо. Для замилювання очей вони могли почати переговори з тлейлаксу. А справжня їхня мета — Ракіс. Чи навпаки.

Транспортабельне багатство.

Вона бачила Теґові звіти про багатство, нагромаджене на Гамму. Частина поворотців мала грошові знаки й цінні папери, що могли використовуватися для обміну. На це ясно вказувала банківська активність.

Та яка валюта цінніша за прянощі?

Багатство. Ось воно. І хай якою була монета, однак торги вже почалися.

Тут Тараза розчула голоси за дверима. Аколітка нічної варти з кимось сперечалася. Розмова була тихою, але Тараза почула досить, щоб цілковито забути про сон.

— Вона наказала розбудити її пізнього ранку, — протестувала нічна вартівниця.

— Вона казала, щоб їй сповістили, тільки-но я повернуся, — прошепотів хтось інший.

— Кажу тобі, вона дуже втомлена. Їй необхідно…

— Необхідно, щоб її накази виконувалися! Сповісти їй, що я повернувся!

Тараза сіла, перекинула ноги через край ліжка. Знайшла стопами підлогу. Боги! Як боліли коліна! Та боліло й те, що вона не могла розпізнати, хто це пошепки сперечається з її вартовою.

«Чиє повернення я… Бурзмалі!»

— Я не сплю, — озвалася Тараза.

Двері розчинилися, нічна вартівниця заглянула в них.

— Мати Настоятелько, Бурзмалі повернувся з Гамму.

— Впусти його негайно! — Тараза активувала єдину світлокулю біля узголів’я ліжка. Її жовте світло прогнало темряву з кімнати.

Бурзмалі ввійшов та зачинив за собою двері. Не кажучи й слова, торкнувся перемикача звукоізоляції на дверях. Усі голоси ззовні зникли.

Розмова наодинці? Тож новини погані.

Тараза глянула на Бурзмалі. Він був низьким і худорлявим, з гострим трикутним обличчям, що звужувалося до тонкого підборіддя. Біляве волосся зчесане на високе чоло. Широко розставлені зелені очі були настороженими й пильними. Здавався надто молодим для посади башара, але Теґ під Арбело видавався ще молодшим. Старіємо, будь воно прокляте. Вона змусила себе розслабитися, згадати, що Теґ вишколив цього чоловіка й цілковито йому довіряв.

— Викладай погані новини, — промовила Тараза. Бурзмалі прокашлявся.

— На Гамму досі не знайдено жодного сліду башара та його групи, Мати Настоятелько. — Його голос був низьким і мужнім.

«І це ще не найгірше», —