Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

Останній їхній конфлікт був особливо  напруженим. Поллі навіть у серцях крикнула, що не хоче більше його бачити і чути, що він може бути певним - їхні стосунки добігли свого логічного кінця... А він теж не змовчав - назвав її істеричкою та скандалісткою і висловив радість від того, що нарешті вона перестане  його ревнувати до кожного стовпа.

Але зараз це все здавалося якимось далеким і несуттєвим. Йому захотілося вибачитися перед Поллі, написати, як сильно він її кохає. Тож він увійшов до Месенджера і надіслав дівчині довге та  ніжне повідомлення. Вона нічого не відповіла. А чи  вона зараз он-лайн? Може, гнівається на нього, тому й не пише?

Тед відкрив акаунт Поллі. Побачивши світлину, що стояла на аватарці, посміхнувся - це було фото, яке дуже йому подобалася - тут Поллі позувала в купальнику та великому капелюсі від сонця на фоні окевну.

Потім крутнув коліщатко мишки, стрічка попливла вгору. І раптом Теда немов струмом ударило. Він побачив фото, на якому Поллі сиділа на колінах у якогось хлопця та цілувалася з ним. Спершу у якусь мить йому здалося, що то він сам і є, що Поллі просто виставила їхнє спільне давніше фото. Але потім до Теда дійшло, що не пам'ятає ні цього місця, ні одягу, який був на ній, ні того, у що вдягнений супутник Поллі.  І зрозумів, що на фото - Ерік. Це з ним цілується його дівчина.

Мало сказати, що Тед  був вражений. Він відчував себе так, неначе по ньому проїхав каток для укладки асфальту і розмазав по землі. "Як вони могли?- билася в голові єдина думка. - Це ж підло, нечесно... Він тут сидить у проклятій клініці, слухає маячню психів-психіатрів. а вони там весело розважаються, ще й не соромляться виставляти такі фотки на загальний огляд. А може це спеціальний хід, розрахований на те, що Тед усе побачить? Щоб помучити його, знаючи, що він не може звідси вибратися?

У нього відразу розболілася голова, стало важко дихати. Хлопець ліг на ліжко і трохи полежав, глибоко вдихаючи, потім раптом підскочив, мов оглашенний. Він же написав Поллі те дурне повідомлення, де просить у неї пробачення, мало не на колінах стоїть... Хай йому грець, не буде того! І Тед швидко зайшов до мессенджера, побачив, що лист досі не прочитаний, і видалив його. Йому хотілося написати все, що він думає про цих підлих зрадників, але він стримався.

Нехай лижуться далі - подумав. Десь колись читав чи чув, що помста - це страва, яку варто подавати холодною. Він ще матиме час усе обміркувати та придумати, як обох провчити. Хай-но тільки цей клятий карантин скінчиться! Вони обоє пожалкують, що надумали жартувати з Тедом Расселом.  Нехай поки сплять спокійно, він не збирається їх попереджувати чи слухати виправдання.

Стрілки годинника невблаганно наближалися до шостої, скоро доведеться вирушати назад  до клініки. Тед пригадав, що лікар дозволив йому узяти почитати якусь книгу. "Про природу або щось історичне, - пригадував Тед. - Природа - це  безпросвітна нудьга, не хочу я такого чтива. А історичне... "

Він дістав з книжкової полиці товстий том у сірій палітурці і вдоволено кивнув головою. "Олексанр Дюма. Граф Монте-Крісто". Здається, ця підійде..."