Читати книжки он-лайн » Сучасний любовний роман 💑💕📚 » Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон

Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

125
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 73 74 75 ... 158
Перейти на сторінку:

Узявши перший трикутний шматочок, я мимоволі глипнула на Тоні й заскочила його на тому, що він безсоромно заглядався на мене, знову несвідомо похитуючи келихом. Те, що йому дозволено спостерігати, як я прибираю в білизні, ще не означає, що він має якесь право витріщатися на мене в такий інтимний момент.

— Що? — сердито спитала я, стрімко сховавши руки під стіл.
— Ти дивишся на цю піцу так закохано як не дивилася на той діамантовий браслет.

Від цього зауваження я остаточно знітилася.

— І це погано тому, що…
— Хіба я казав, що це погано? За тебе, piccina.

З недовірою спостерігаючи за тим, як бос сьорбнув вина й підняв кутик губ в посмішці, я знизала плечима й накинулася на піцу.

Вона танула у роті, лишаючи по собі легкий присмак трав й бажання смакувати нею ще. Знову і знову. Не знаю, як там стосовно напоїв богів, та оце точно страва з їхнього столу. Господи, її інгредієнти можна перелічити на пальцях, як тому кухарю вдалося поєднати їх в цей витвір кулінарного мистецтва?

І ось тепер, можливо, я готова була визнати, що піца з ананасами не такий вже й шедевр.

Щоправда, я навряд ласуватиму роні з водкою й песто, допоки Петра заправляє в «Рубіросі». Та погодитись вийти заміж за її брата через їжу — найбезглуздіший вчинок з усіх можливих.

— Я в захваті від того, наскільки ти справжня, Бессі.
— А я в захваті від тих моментів, коли ти шовковий, єнотику, — передражнила його я.

— Справді?

Здивування відбилося в карих очах, що вже сяяли від вина.

Ні. Якщо вже відверто, я зачарована тим його темним хистом мерзотника-спокусника. А коли його поведінка змінюється, це лише викликає підозри.

— Їж, — наказала я замість відповіді.

Тоні слухняно поклав собі на тарілку шматок піці.

Паралельно бос розповідав мені історію появи піци з песто — не кожному спаде на думку їх поєднати, — а ще він вибалакав, що разом із тим секретним рецептом соусу, він вивідав як робити отаке тоненьке ніжне тісто. Та поки цим знанням Соретті лише лякав Петру, погрожуючи, що продасть його конкурентам або взагалі поділиться ним безплатно.

Коли на круглій дошці з-під піци лишився останній трикутник, повз нас промайнув офіціант, й біля ліктя Тоні впала паперова серветка, складена надвоє. Ага, ось які ті їхні шпигунські ігри.

Прочитавши таємне послання, Соретті вилаявся кількома невідомими мені словами. Схоже, хтось італієць більше ніж себе вважає.

— Крижане стерво внесло в рахунок окрім наїдків новий «ламбо»[3]? — стурбовано перепитала я, відчуваючи, як вечеря перетворюється на кам’яну розбуркану важкість у шлунку.

Позирнувши на мене, Тоні відправив до рота зубочистку. Прикусив її, перекотив з кутика до кутика й зітхнув:

— Курва викликала фотографів.

Вздовж хребта одразу промчав кубик льоду від жаху. Тільки не це.

Я не якась там кінозірка, за репутацію мені можна не перейматися, та навіть я не надто хотіла бути впійманою з Тоні Соретті. З багатьох причин. Звісно ним цікавилися лише автори місцевих колонок світських пліток, та це безсумнівно додасть мені проблем із Летті.

— Або це наслідки твого вибрику у дусі селфі з потворою. Вийдемо нарізно?

— Можна. Чи…

Соретті простягнув руку до мене, промовисто обірвавши речення.

Його смиренність видалася химерною. Кілька матюків, ото і все? Не вірю.

— А ти впевнений, блохастий брудний єнотику, що за цим стоїть саме Петра, а не якась інша, відома нам обом, підступна тварюка?

Тоні на мить опустив погляд, ніби вражений моїм припущенням. Та коли він знову підняв на мене очі, в них не було нічого окрім лукавства.

— А ти схоплюєш все на льоту, Ліззі.
— Ну і як мені тобі довіряти? — вщипливо вжалила я.

— Завжди і беззаперечно, — промуркотів він. — Та зараз вирішуєш ти. Силоміць до фотографів я тебе не тягнутиму.

Я подивилась на його розкриту долоню.

Цей покидьок знов загнав мене у глухий кут!

____________

[1] Насправді нью-йоркський ресторан «Рубіроса» дійсно є в Червоному гіді Мішлен, та керує ним, звісно, не Петра й належить він не клану Соретті.

[2] Мається на увазі Vodka sauce, присутній в деяких стравах італо-американської кухні.

[3] Скорочено від Lamborghini.

1 ... 73 74 75 ... 158
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"