Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Діана десь з годину все мені розказувала і опісля залишила з декіькома паперами а сама пішла. Я бачив що Каміла скучно, тому вирішив знайти для неї роботу.
- Ти не хочеш кави?- спитав я її.
- Можна було б. - відповіла вона.
- На другому поверсі є кухня. Памятаєш де?
Вона кивнула у знак згоди а потім посміхнулася.
- Я зрозуміла твій натяк. Тобі принести?Кави?
Я кивнув у знак згоди. Вона піднялася.
- Дякую, Каміла.- сказав я їй після чого вона пішла а я витяг свій телефон і зателефонував в один з ресторанів. Треба дееещо змінити.
***
Каміла
Насправді я поїхала з Максом тільки для того, щоб йому не було сумно Але вийшло наоборот і я цілий день пронудьгувала на цьому дивані. Добре що хоча б тедефон взяла. Дякуючи йому я прочитала цілу книгу. І хоча Макс намагався якось мене розворушити, це були моменти а весь іншй час мені було нудно. Я б могла допомогти йому розібратися в якихось паперах, але я ж ані трохи в них не розуміюся. На обід ми вирішили не їти на вулицю, бо це вітер дратував і зносив з ніг а замість цього на кухні взяли упаковку печення.
До вечора я нарешті дожила. Довижила можна сказати і Макс розписавшись у охоронця і віддавши ключ цій Еммі котра надто часто посміхається йому вийшли на вулицю. Макс знову поклав свою руку на мою талію. І хоча від цього руху моє тіло вкривалося мурахами, це було приємно. І я не хотіла відштовхати його. Ми їхали якоюсь дорогою, і точно не додому. І зараз я згадала про його сюрприз.
На мене знову нахлинуло хвилювання. що ж він таке придумав? Ми підїхали до якогось ресторану, і за хвилину вже машина змінилася на столики і велику сцену посередині. Я подивилася на Макса прижмурившись.
- Що?- спитав він.
- Що ти задумав?- спитала я.
- Нуууу, сподіваюся тобі сподобається. Але наперед попереджаю. Всі ці романтичні штучки це не моє, тому я і привів тебе сюди.
Ми сіли за один з столиків і прийшов офіціант. Через пів години ми вже повечеряли.
- Ти не розчарована?- спитав він.
- Ні. А мала б?- спитала я посміхнувшись йому.
- Навіть не знаю. Можливо я надто мовчазний нині. Ти цілий день просидліла в офісі. І хоча хотіла побути разом, і саме тому поїхала разом зі мною, ми не дуже розмовляли.
- Робота є роботою. Я рада що провела цей час саме біля тебе. І насправді твоя міміка є більше веселою ніж розмова. Тому все гаразд. - відповіла я.
- Шановні пане і панове, вечір тільки починається. Тому просимо вас переміщатися трошки ближче до сцени адже скоро все починається.- сказав якийсь чоловічок що вийшов на сцену.
- А тепер ти скажеш що ж цей буде?- спитала я Макса.
- Ні.- сказав він поміхаючись.
Його посмішка є настільки милою, здається кожна нагода побачити її викликає в мені адриналін. Ми піднялися і пересіли під саме сцену. І вже за декілька хвилин світло погасло і на сцену вийшов...Віктор Перунський. Здається, моє серце пропустило удар. Я вражено глянула на Макса. Ну не знайшов же він цей клуб, із стендапером котрого я дивоюся у ютубі просто на дорозі.
- Звідки ти дізнався?- спиталася я.
- Зайшов на твій акаунт у тік тоці. Бачив що ти лайкаєш його стендапи. От і купив квитки.
В цей момент я хотіла його задущити. Від щастя і радості котра мене зараз переповнювала.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons», після закриття браузера.