Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

Глава 25

Після відбою вожаті зібрали рюкзаки з їжею і випивкою та вирушили в ліс до річки. З ліхтариками йшли вузькою стежкою, відчуваючи, як по ногах б'є трава. Пахло ряскою, чувся спів комарів і цвіркунів. Прохолодний вітер тріпав волосся мандрівників.

Вийшовши на звичну галявину, кожен зайнявся справою. Хлопці збирали дрова і відповідали за багаття, дівчата нанизували м'ясо і хліб на шампура, вистругані зі звичайних гілок, різали овочі, розливали напої.

Для освітлення використовували два телефони з ліхтариками, що лежали на їхніх сумках і світили в небо. Відпочивальники бачили плед і обриси одне одного, цього достатньо.

Поки смажилося м'ясо, вожаті пили вино, розмовляли, а Діма з Валерою і зовсім побігли купатися.

Тільки Христина сиділа біля багаття, не реагуючи на їхні веселощі. Вітром дим задувало в її бік, дихати неможливо, чого вона теж не помічала.

- Я знаю, як тебе врятувати! - до неї підбіг Діма. Весь мокрий, шорти прилипли до тіла і трохи сповзли. З волосся стікала вода.

Він схопив її на руки та побіг до річки.

- Гей! - крикнула вона за кілька секунд, пізно усвідомила, куди її несуть. - Пусти!

- Я думав, ти не помітиш, - усміхнувся він, стоячи по коліна у воді. - Якщо не розповіси, що трапилося, я кину тебе у воду. В одязі.

- Це буде твоїм останнім спогадом! Постав мене назад.

Незважаючи на знущання, Діма тримав її міцно і не збирався йти далі, просто намагався розвеселити, адже вона навіть алкоголь пити відмовлялася.

- Дімо, досить, - втрутився Міша, лежачи на пледі. - Неси її до мене.

Діма розвернувся. На половині шляху поставив дівчину на пісок і знову плюхнувся у воду.

Христина сіла поруч із Ларисою й отримала стаканчик із вином. Прийняла пропозицію і зробила кілька ковтків. Потім ще. Напевно, зараз це найкраще рішення. Напитися настільки, щоб не думати й не збожеволіти від власної дурості. Але з іншого боку, страшно втратити контроль від алкоголю і в чомусь зізнатися. Вона зневажала себе за те, що не вчинила інакше, не відмовилася, або ж зробила недостатньо. Кожен має право на помилку, але якщо ця помилка триває два роки, це вже вибір.

Краєм ока Лариса бачила, що подруга хоче висловитися. Виникли підозри про те, що сталося, але зараз не час для таких розмов. Вона просто сиділа поруч і висловлювала Христині безглузді слова підтримки.

Обсохнувши та заправившись шашликом, Валера знову рушив купатися, прихопивши з собою Мішу. В темряві їх не було видно, про їхню присутність нагадував тільки сміх і бовтання у воді. До них кинулася Діана, як знала, що потрібно купальник вдягнути, погода видалася напрочуд вдалою.

Багаття згасло, а Лариса з Христиною так само сиділи й розмовляли на теми, не пов'язані із сьогоднішньою подією.

Аліса лежала на пледі й дивилася на зірки, у роті в неї була травинка, яку вона періодично жувала.

До неї приліг Діма. Вона встигла помітити краплі води на його грудях, а потім відчула, як його вологе волосся торкнулося її плеча і намочило плед. Він також втупився в небо і довгий час не кліпав. Простягнув руку до піску, взяв свій стаканчик із вином, зробив кілька ковтків і знову ліг.

Пару разів Аліса повернулася до нього, при цьому не витягаючи пирій з рота.

- Лоскотно, - бурмотів він.

- Вибач, - вона несвідомо повернула голову і знову торкнулася його обличчя.

Діма схопив зубами іншу частину травички, потягнув на себе і відібрав.

- Візьму нову, - надулася Аліса.

- Мені від них уже погано, - повільно промовив Діма. - Зараз покажу.

Він зірвав листочок і ніжно провів по щоці Аліси. Хотілося почухатися, але вона все терпіла. На цьому Діма не зупинився, вимальовував візерунки на шиї, опустився до вирізу футболки.

Аліса роздивлялася його обличчя, слабо підсвічене ліхтариком, і чомусь не хотіла йому заважати. Він продовжував малювати листочком по шкірі, змушуючи покриватися мурашками все тіло.

- Я так не робила, - видихнула вона. - Ти перебільшуєш.

- Можливо, - погодився Діма. - Яка вже різниця? Я в тебе на ключиці Валеру намалював.

Такий дурний жарт припав їм обом до смаку, засміялися так, що змогли привернути увагу кожного. Але ніхто не став втручатися, в інших свої бесіди.

Піднятися за новою склянкою вина виявилося досить складним завданням. Голова Аліси йшла обертом, її хитало. Поки наливала добавку з пляшки, помітила, що Христина вже сидить із Мішею і слухає Ларису. Діана залишилася на березі й щось розповідала Валері, у відповідь отримуючи кивки. Валеру рідко знаходили серйозним, його сприймали як блазня, який міг розвеселити на будь-якому застіллі. Не ту професію він обрав, треба було на тамаду йти.

- Коли ми спати підемо? - крикнула Аліса, сівши на плед.

Пролунав голос Валери:

- У нас тут важливі бесіди.

- І в нас, - додала Лариса.

- Спи тут, - Діма схопив Алісу за руку і потягнув на себе.

Спершись на лікті, вона лежала в його обіймах, відчувала його долоню на талії та насилу ховала посмішку. Реакція сповільнилася, усе стало таким живим і прекрасним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍