Читати книгу - "Закон Єдиного. Книга 3. Війна Богів., Алекс Міш-ах"

  29. Теїн сказав: Як мені відповісти на таку велику мудрість? Де знайти Бога, подібного до вас, Ахура? І все ж, дивіться, Лорд Бог, Анухасадж, трудився з вами сотню років, і навчився всіх цих речей. Так, він подорожував віддаленими небесами, де є Боги, які живуть мільйони років. І він повернувся і відмовився від Великої Особистості, Джеховіха. Він сказав: Всі речі не гармонійні, вони безладні. Все це безкомандна маса, що грає в захоплення, - у кого як виходить.

  30. Ахура сказав: І що сталося з ним? Хіба це не вагомий аргумент? Оскільки ми дивимося в усі часи, на всі умови і місця, - на небесах і на землі. Скрізь, де люди самостійно приймають доктрини, там вони починають понижуватися в пекло. Я спостерігав протягом довгого часу перебування цих небес, навіть ваше, яке скоро розтрощиться так само, як темрява розтрощила Деюса. Так само буде і з вашими небесними домініонами, - рано чи пізно вони впадуть, і вас спіткає доля Деюса.

  31. Теїн сказав: Через ваші мудрі слова, Ахура, я - ваш слуга! Я розгляну ваші аргументи, і запам'ятаю вас із любов'ю. Через тисячу років я стану мудрішим, і в мене, можливо, з'явиться своє королівство, створене таким чином. І це буде аргумент, сильніший за слова.

  Слідом за цим ці два Боги закінчили наводити свої аргументи, і Теїн сигналізував своїм віце-Богам і маршалам, і вони прибули. І коли Ахура і Теїн попрощалися один з одним, Ахуру супроводили від місця трону, а потім за межі столиці. Віце-Боги та маршали доставили Ахуру до його власних ангелів. І він занурився у свій отеван, і вирушив до небесного королівства Судги, що було розташоване над землею Індії.

                                                    Розділ 43

  1. Судга, після привласнення собі небес, перемістив їх через Гори Нуа, і назвав їх Хрідат. І в цьому місці в нього було вісім мільярдів рабів-ангелів, - у тій же самій манері, як і в Теїна. Місто-столиця Судги, Совачісса, його найвище небесне місце, було змодельоване за образом Санк-ту, небесного місця Деюса в Хореді - за часів його найбільшої пишноти.

  2. Місто-столиця Судги було зроблене з дорогоцінних каменів і самоцвітів, - робота мільярдів ангелів протягом багатьох років. І коли Хоред був пограбований, а Деюс був кинутий у пекло, мільйони його найдорогоцінніших орнаментів були викрадені та перевезені до Хрідата. Вулиці Хрідата були викладені дорогоцінним камінням, а арена, що оточувала палац з кожного боку, була обрамлена кристалами всіх відтінків, кольорів і конфігурацій. На кордонах арени стояло п'ятсот мільйонів вартових, вишикуваних в такій пишноті, немов тільки Боги могли дивитися на них. Біля лінії вартових був один мільйон стовпів вогню, що сяяли день і ніч, за допомогою важкої праці п'ятисот мільйонів рабів. Біля лінії стовпів вогню був один мільйон маршалів, вишикуваних в такій пишноті, яка рідко зустрічалася. Вони змінювалися і змінювалися, з двома іншими групами, по одному мільйону кожна. І вони стояли вахту - по вісім годин кожна група.

  3. Ніхто, окрім віце-Богів і високих маршалів, не міг перетнути арену палацу пішим, окрім як повзаючи на животах, у кожен бік. І вони мусили цілувати підлогу та повторювати гімн похвали Судзі, який тепер взяв обидва імені, - як Судга, так і Деюс. Жоден не повинен був повторювати один і той самий гімн двічі. Щоразу це був новий гімн, для кожного відрізка шляху. До вищої особи була потрібна тисяча довжин, від маршалів до палацу - тисяча гімнів. Тож лише деякі, порівняно з мільйонами, коли-небудь бачили на власні очі трон Судги. І після того, як вони побачили його на троні, вони не могли розгледіти його детально, серед такого моря вогню. І притому, що їм не дозволяли пильно дивитися, але лише краєм ока поглянути на нього, і тільки на великій відстані. І потім вони повинні були повзти назад, знову співаючи іншу тисячу гімнів.

  4. Це зробило Судгу практично недоступним. І дивитися на нього дозволялося тільки тим, хто був схвалений ним же. І його влада над неосвіченими була великою.

  5. Ахура прибув до столиці й послав слово Судзі про себе, просячи аудієнції. Судга дав розпорядження допустити його, наказуючи, щоб Ахура йшов вертикально в його присутності, поруч з віце-Богами. Відповідно, в цій манері, Ахура постав перед Судгою, і вітав у "Любові та Повазі", на що Судга відповідав у "Старій Дружбі". Останній скомандував про усамітнення, і таким чином усі інші пішли. А Ахура з Судгою піднялися, і сіли на троні.

  6. Судга сказав: Оскільки ви приїхали, щоб побачити мене, то я переповнений радістю. Оскільки я знаю, що ви приїхали, щоб попередити мене про мою філософію та манеру моїх домініонів, то я поважаю вас. Оскільки ви зробили спробу одного разу заснувати своє власне королівство, але зазнали невдачі, я співчуваю вам. Але оскільки ви повернулися назад, за своєю власною волею, і прийняли Джеховіха, і таким чином врятувалися від небезпеки, я співчуваю вам.

  7. Ахура сказав: Почути вашу обдаровану промову - це найбільша моя велика радість. Знати, що ніяка невдача не чекає на вас і ваше королівство, це надає мені великого захоплення. Оскільки я люблю вас, і ангелів вашого могутнього небесного королівства, то я приїхав, щоб застерегти вас, і благати заради користі Джеховіху. Що стосується мене, то я вирішив залишити всі свої турботи на Творця, і піти наполегливо працювати для інших. Ці дві речі дають мені найбільше щастя.

  8. Судга сказав: Чи може хоробра людина справедливо перекласти свої турботи на іншого? Хіба ви не віддані на власне піклування? Якщо так, чому тоді ви не побажали працювати для себе? Якщо так, то яке право ви маєте працювати для інших? Якщо ви забороняєте їм вирішувати свою власну долю, хіба ви не чините неправильно щодо них? Крім того, ви кажете: Залишити свої турботи на Джеховіха і наполегливо працювати для інших, - ці дві речі дають вам найбільше щастя. Тож, хіба ви не егоїстичні, працюючи для свого власного щастя? І хіба не це роблю я сам - своїм власним способом?