Читати книгу - "Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді"

більше, аніж сподівався. Пацієнтка яскраво й детально описувала численні фантазії під час мастурбації, провідна роль у яких належала йому. Вона без зайвої сором’язливості розповідала, як збуджується, уявляючи, що розстібає його сорочку, стає на коліна перед його офісним кріслом, розстібає блискавку на штанях і починає орально його пестити. Вона насолоджувалася мріями про те, що знову і знову доводить його до «точки кипіння», а тоді уповільнює рухи, чекає, доки він розслабиться, а відтак починає все спочатку. За її словами, цього зазвичай вистачало, аби довести себе до оргазму під час мастурбації. Якщо ж їй це не вдавалося, фантазія тривала: Каролін уявляла, що тягне його на підлогу, а він задирає її спідницю, похапцем відсовує вбік трусики й одразу входить. Ернест слухав дуже уважно й намагався контролювати свою міміку.

— Однак мастурбація, — вела далі Керол, — насправді ніколи мене не задовольняла. Гадаю, почасти тому, що я цього соромилася. За винятком кількох розмов із Ральфом, сьогодні я розповідаю про це вперше, бо не ділилася цими думками ані з жінками, ані з чоловіками. Проблема в тому, що, мастурбуючи, мені не вдається отримати повноцінний оргазм, натомість я відчуваю легкі спазми, які залишають мене в стані сильного збудження. Я навіть починаю думати, що використовую неправильну техніку. Можете мені щось порадити з цього приводу?

Почувши це запитання, Ернест почервонів. Він вже почав звикати до того, як легко вона говорить про секс. Насправді йому дуже подобалося, що вона може вільно говорити про свій сексуальний досвід — зокрема про те, як у минулому полюбляла знайомитися з чоловіками в барах під час відряджень чи після сварок із чоловіком. Для неї то було легко й природно. Він згадував години своєї агонії, що їх змарнував у барах для одинаків та на вечірках. Під час інтернатури Ернест провів у Чикаго цілий рік. «Чому, ну чому, — думав Ернест, — я не зустрів Каролін, коли вона валандалася чиказькими барами?»

Що ж до запитання про техніку мастурбації… що він про це знав? Загалом нічого, окрім необхідності стимуляції клітора. Однак пацієнти часто припускають, що психотерапевти знають про все на світі.

— Я не експерт у цих питаннях, Каролін.

Цікаво, думав Ернест, звідки, на її думку, він міг дізнатися про особливості жіночої мастурбації? У медичному коледжі? Можливо, йому варто назвати свою наступну книгу «Речі, яких не вчать у медичному коледжі»?

— Єдине, що мені зараз спадає на думку, Каролін, це лекція сексопатолога, яку я нещодавно прослухав. Він наголошував на необхідності звільнення клітора від спайок.

— Скажіть-но, а це можна виявити під час огляду, лікарю Леш? Я не проти.

Ернест знову почервонів.

— Ні, я вже давно почепив свій стетоскоп на гачок. Востаннє я проводив медичний огляд сім років тому. Гадаю, вам краще звернутися до вашого гінеколога. Деяким пацієнткам простіше обговорювати подібні проблеми з жінкою-гінекологом.

— Чи трапляється подібне з чоловіками, лікарю Леш… тобто… чи є у вас… в чоловіків проблема з частковим оргазмом під час мастурбації?

— Знову-таки, я не експерт, але припускаю, що чоловіки зазвичай отримують «усе або нічого». Ви говорили про це з Вейном?

— З Вейном? Ні, ми взагалі ні про що не говоримо. Тому я й звертаюся з цими запитаннями до вас. Зараз ви єдиний і найголовніший чоловік у моєму житті!

Ернест розгубився. На жаль, намір бути максимально відвертим не передбачав конкретних дороговказів. Його спантеличували наполегливість та навіть агресивність Каролін; Ернестові було дедалі важче себе контролювати. Він подумки звернувся до свого еталона — супервізора, і спробував уявити, якою була б відповідь Маршала на запитання Каролін. Він сказав би, що Ернестові слід зібрати більше інформації: занотувати систематизовану, неупереджену історію сексуального життя Каролін, включно з деталями її техніки мастурбації та супутніми фантазіями — актуальними і тими, що зринали в минулому.

Авжеж, то був правильний підхід. І водночас була проблема: Каролін почала його збуджувати. Усе своє доросле життя Ернест відчував, що жінки не вважають його привабливим. Він завжди вірив у те, що треба наполегливо працювати, використовувати свій розум, чуйність і шарм, аби компенсувати цей брак привабливості. Його страшенно тішило те, як ця розкішна жінка розповідає, що мастурбувала, уявляючи, як вона роздягає його й тягне за собою на підлогу.

Збудження обмежувало терапевтичну свободу Ернеста. Якби він почав розпитувати Каролін про інтимні подробиці її сексуальних фантазій, то й сам не розумів би власних мотивів. Він робив би це заради неї чи задля власного задоволення? Це скидалося б на вуаєризм чи вербальний секс. З іншого боку, якщо він уникатиме обговорення фантазій пацієнтки, чи не буде це своєрідним обманом, адже таким чином він не дозволятиме їй говорити про те, що найбільше її непокоїть? Хіба таке ухиляння від розмови не призведе до того, що пацієнтка вважатиме свої фантазії чимось таким, про що соромно говорити?

А як щодо його власної обіцянки бути щирим і відвертим? Чи не мав би він просто поділитися усіма цими думками з Каролін? Але ні, Ернест був певен, що то була б величезна помилка! Можливо, в цьому криється ще один принцип відвертості психотерапевта? А може, психотерапевти не повинні ділитися тим, що їх найбільше тривожить? Спочатку їм потрібно попрацювати над цими проблемами, застосовуючи індивідуальну терапію, бо інакше їх доведеться вирішувати пацієнтам. Ернест швиденько занотував цей принцип у свій блокнот — його варто було запам’ятати.

За першої ж можливості Ернест похапцем змінив тему розмови. Він повернувся до панічної атаки, що її зазнала Каролін минулої ночі. Ернест поцікавився, чи не спричинили її непрості запитання, які вони обговорювали під час попереднього сеансу. Скажімо, чому вона так довго залишалася у шлюбі з нелюбом? Чому ніколи не намагалася покращити стосунки з чоловіком за допомогою сімейної терапії?

— Важко сказати, наскільки безнадійно я почуваюся, коли йдеться про мій шлюб… і про поняття шлюбу загалом. Нашому сімейному життю роками бракує іскорки щастя чи поваги. Як і мені, Вейнові до цього байдуже: він витратив роки свого життя на дорогу й водночас марну психотерапію.

Та Ернеста непросто було збити з курсу.

— Каролін, коли я міркую про ваш відчай, що його спричинив нещасливий шлюб, мені спадає на думку ось що: яку роль у ньому відіграв невдалий шлюб ваших батьків? Минулого тижня, коли я запитав вас про батьків, ви зауважили, що ніколи не чули від матері доброго слова на адресу батька та що зазвичай вона говорила про нього з презирством і ненавистю. Можливо, ваша мати просто-таки «загодовувала» вас ненавистю, і це аж ніяк не пішло вам на користь? Як не пішло на користь і те, що день у день, рік у рік вас переконували в тому, що жодному чоловікові не варто вірити, що всі вони дбають виключно про власні інтереси.

Керол хотіла було повернутися до обговорення сексуальних проблем, але не змогла не виступити на захист матері:

— Життя в неї було непросте, сама виховувала двох дітей, і їй ніхто не простягнув руку допомоги.

— Чому ж сама, Каролін? Невже в неї не було рідних?

— Яких? Мама була одна в цьому світі. Її батько пішов з родини, коли вона ще була маленька, — то був один із перших татусів, які відмовлялися платити аліменти… Від матері допомоги годі