Читати книгу - "З Елеанор Оліфант усе гаразд"

у ту, що зі шрамами, а я навіть не відсахнулася.

— Приходь з Реймондом у неділю на чай, посидимо трохи, — прошепотіла вона.

Я знову кивнула.

Реймонд з гуркотом просунувся повз мене, а потім, перші ніж я встигла щось зрозуміти, нахилився до мене та поцілував у щоку, точнісінько як його мама.

— Побачимося на роботі, — сказав він і пішов, дуже обережно притримуючи маму та її ходунки, доки вони спускалися сходами. Я приклала руку до щоки. Сім’я Гіббонсів любить поцілунки — деякі сім’ї були схожими на них.

Я вимила чашки й тарілки, і в цю мить Глен нарешті вирішила з’явитися.

— Це не надто привітно, Глен, — сказала я.

Вона поглянула на мене й коротко нявкнула чи скоріше писнула, дуже дивно. Суть — зокрема, те, що їй було байдуже, — була цілком зрозумілою. Я поклала їй у миску ласощі від Реймонда. Вона пожвавилася, хоча, на жаль, її погане вміння поводитися за столом нагадувало мені про людину, яка її принесла.

Реймонд залишив свою газету на стільці у вітальні — він частенько носив газети в задній кишені штанів. Я прогортала сторінки, про всяк випадок, раптом знайдеться пристойний кросворд, і зупинилася на дев’ятій сторінці, де мою увагу привернув заголовок.

Газета «Глазго Івнінг Таймс»

Новини про розваги

«Піонери-пілігрими» відкривають Америку:

гурту з Глазго пророкують стати «кращими за Біффі»

Шотландський гурт «Піонери-пілігрими» цього тижня святкуватиме п’яте місце в Американському біл-борді 100 найкращих виконавців.

Четвірка з Глазго готується завдати удару по прибутковому американському ринку після багаторічних виступів у пабах та клубах.

Їхній сингл «Do not Miss You», написаний після того, як колишній фронтмен зі скандалом пішов з групи, минулого тижня перехопила інсайдерська компанія на YouTube. Відтоді композиція транслювалася щоночі по всій території США як саундтрек до високобюджетної реклами телекомпанії.

Наступного місяця гурт стане хедлайнером Stateside в турі від узбережжя до узбережжя.

Читаючи ці рядки, я подумки перенеслася до зовсім іншого місця, до зовсім іншої людини — до людини, якою я намагалася бути, і до того, що я хотіла змінити в собі й у своєму житті. Чесно кажучи, справа була зовсім не в музиканті, Марія Темпл допомогла мені це зрозуміти.

У своєму прагненні змінитися, з’єднатися з кимось, я цілком зосередилася не на тих речах, не на тій людині. Опинившись на межі цілковитої катастрофи, за невдалої спроби бути людиною, я почала розуміти, що невинна, і все завдяки Марії Темпл.

У статті не було написано про те, чим зараз займався Джонні Ломонд. Але це не мало жодного значення. Я згорнула газету — пізніше я зможу застелити нею лоток Глен.

@johnnieLrocks 7 г

Величезні вітання хлопцям — чудові новини, ви справді на це заслуговуєте. Безмежно радий за них. #usa #bigtime

(лайків немає)

@johnnieLrocks 44 хв

Трясця! До біса усе!

(видалено пізніше)

33

На черговому сеансі Марія, здавалося, була в доброму гуморі і я теж почувалася непогано. Але, коли вона знову заговорила про минуле, у мозку ввімкнувся сигнал тривоги.

— Ми не згадували про пожежу. Тому, якщо ти не проти… поговорімо про це.

Я обережно кивнула.

— Добре, Елеанор. Будь ласка, заплющ очі. Іноді речі краще пригадувати в такий спосіб. Зроби глибокий вдих, а потім видих. Чудово. І ще раз… добре. Тепер я хочу, щоб ти подумки повернулася в той час. Ти вдома, за день до пожежі. Що ти пам’ятаєш? Бодай щось? Не поспішай…

До цього я почувалася такою безтурботною та вільною, зосередженою на собі, що не мала нагоди підготуватися. Заплющивши очі й зробивши черговий видих за командою Марії, я занепокоєно збагнула, що мої думки метушливо заповнили ввесь простір, перш ніж я встигла їх блокувати і навіть збагнути, що мій мозок відключився, відкриваючи доступ до найпотаємніших спогадів, які не мусили зринати. Я відчула важкість у тілі, на відміну від мого розуму, який плавав, ніби повітряна кулька, поза межами моєї досяжності. Однак, коли це сталося, я незворушно прийняла цей факт. У переданні контролю була якась втіха.

— Матуся. Вона розлючена. Матуся спала, але ми знову її розбудили. Матуся від нас утомилася.

Сльози заструмували по моїх щоках, коли я вимовляла ці слова, однак я не почувалася засмученою. Так, ніби я переповідала фільм.

— Дуже добре, Елеанор, ти чудово тримаєшся, — сказала Марія. — Розкажи мені більше про матусю.

— Не хочу, — ледь чутно промовила я.

— Елеанор, у тебе добре виходить. Спробуй не спинятися. То як щодо матусі?

Я довго мовчала, дозволяючи думкам пересуватися в будинку, дозволяючи спогадам зринати назовні, наче птахам, яких випустили з клітки. Зрештою я прошепотіла. Два слова:

— Де Маріанна?

34

Неділя. Я мала вийти з дому о дванадцятій, щоб пообідати з Реймондом. Глен дрімала в новому ліжку, і я зробила кілька фото. На останньому знімку вона затуляла лапкою очі, ніби ховаючись від світла. Я опустилась навколішки поряд і притулилася обличчям до її хутра. Смикнувшись, вона замуркотіла голосніше. Я поцілувала її в голову.

— Побачимось пізніше, Глен, — сказала я. — Я не затримаюсь надовго.

Мій неминучий вихід, здавалося, її не обходив.

Приготувавшись виходити, я прочинила двері якомога тихіше й навшпиньки скралася у вітальню, щоб перевірити, чи кішка ще спить. Я помітила її на велетенській миші, напханій котячою м’ятою, вони обоє витріщалися на мене, блискучі очі іграшки дивилися чітко вперед. Кішка, поклавши передні лапки на плечі миші, ліниво перебирала ними, водночас жваво звиваючись. Я залишила їх сам на сам.

З часу останнього сеансу я постійно думала про Маріанну. Маріанна, Маріанна, Маріанна, я знову й знову прокручувала це ім’я в голові, ніби монетку між пальцями. Психотерапевт попросила, щоб я підготувалася до розмови про неї. Я не була впевнена, як почуватимусь після цього. Невже знання завжди краще за незнання? Треба це обговорити.

Реймонд, якого не турбували філософські питання, уже сидів у пабі «Темний пес», читаючи газету й попиваючи пиво.

— Вибач за спізнення, — мовила я.

Його обличчя було більш блідим, ніж зазвичай, а коли він підвівся, щоб обійняти мене, окрім звичного сигаретного смороду, я відчула запах старого й свіжого пива.

— Привіт, — хрипко мовив він.

— Як ти? — запитала я, бо виглядав він не дуже добре.

— Чесно кажучи, — тяжко зітхнув він, — я хотів написати тобі й відмінити зустріч. Трохи перебрав минулого вечора.

— Був з Лаурою на побаченні?

Він ошелешено поглянув на мене й недовірливо запитав:

— Як ти дізналася?