Читати книгу - "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану"

Блек, лиховісно зиркнувши на Скеберса.

- Дарма я завадив Снейпові схопити вас! - крикнув Гаррі.

- Гаррі, - поспіхом втрутився Люпин, - невже ти не бачиш? Увесь цей час ми вважали, що Сіріус зрадив твоїх батьків, а Пітер його вистежив... Насправді ж, усе було навпаки: Пітер зрадив твоїх маму й тата... а Сіріус вистежив Пітера...

- ЦЕ НЕПРАВДА! - закричав Гаррі. - ВІН БУВ ЇХНІМ ТАЙНОХОРОНЦЕМ! ВІН САМ, ЩЕ ДО ВАШОШОГО ПРИХОДУ, СКАЗАВ, ЩО ЦЕ ВІН ЇХ УБИВ!

Гаррі показав на Блека, котрий повільно похитав головою. Його запалі очі раптом засвітилися.

- Гаррі... я все одно що їх убив, - прохрипів він. - В останню мить я переконав Лілі та Джеймса змінити свій вибір, зробити своїм тайнохоронцем Пітера... Це моя вина, я знаю... тієї ночі, коли вони померли, я вирішив перевірити, що з Пітером, чи він і далі в безпеці. Я прибув до його схованки, а він зник. І ні сліду боротьби. Це мене здивувало. Я запідозрив щось не те і відразу помчав до твоїх батьків. А коли побачив зруйнований будинок і їхні тіла, то зрозумів: це все вина Пітера. А також і моя...

Його голос затремтів. Він відвернувся.

- Годі вже з цим, - сказав Люпин, і в його голосі пролунали суворі нотки, яких Гаррі ніколи від нього не чув. - Існує лише один спосіб з'ясувати, що сталося насправді. Роне, дай мені пацюка.

- А що ви з ним зробите? - з недовірою запитав Рон.

- Примушу його з'явитися тут перед нами, - відповів Люпин. - Якщо він справді пацюк, йому нічого не загрожує.

Рон завагався, але Скеберса віддав. Скеберс несамовито пищав, звивався й вивертався, вирячивши свої маленькі чорні оченята.

- Готовий, Сіріусе? - запитав Люпин.

Блек узяв з ліжка Снейпову чарівну паличку і підійшов до Люпина, в руках у якого борсався пацюк. Його вологі очі раптом запалали.

- Разом? - тихо запитав Блек.

- Авжеж, - однією рукою Люпин міцно стискав Скеберса, а другою - чарівну паличку. - На рахунок «три». Раз... два... ТРИ!

З обох чарівних паличок вистрілило сліпуче блакитно-біле світло. На якусь мить Скеберс завис у повітрі, а його маленьке чорне тіло несамовито закружляло... Рон закричав... пацюк бухнувся на підлогу. Ще один сліпучий спалах, а тоді...

Вони немовби спостерігали за ростом дерева на пришвидшеній кіноплівці. Просто з землі виросла голова, з'явилися кінцівки, і ось уже на тому місці, де щойно був Скеберс, стояв зіщулений від страху чоловічок, що заламував собі руки. Криволапик на ліжку сичав і бризкав слиною, а шерсть на його спині настовбурчилася.

Чоловічок був низенький, лиш трохи вищий за Гаррі й Герміону. Його ріденьке безбарвне волосся було розкуйовджене, а маківка світила лисиною. Він мав пожмаканий вигляд товстуна, що раптово схуд. Його шкіра була брудна, як Скеберсова шерсть, і взагалі, щось щуряче проглядало в його загостреному носі й маленьких вологих очицях. Уривчасто дихаючи, він обвів усіх поглядом і зиркнув на двері.

- Ну, вітаю, Пітере, - люб'язно мовив Люпин, неначе пацюки постійно перетворювалися на його старих шкільних друзів. - Давненько не бачились.

- С-сіріусе... Р-ремусе... - Навіть голос у Петіґру був якийсь писклявий. Він ще раз зиркнув на двері. - Друзі мої... старі мої друзі...

Блек підняв руку з паличкою, але Люпин, кинувши застережливий погляд, схопив його за зап'ясток і знову заговорив до Петіґру легко й невимушено.

- Ми тут собі розмовляли, Пітере, про те, що сталося тієї ночі, коли загинули Лілі та Джеймс. Ти, мабуть, не все розчув, поки верещав на ліжку..

- Ремусе, - видихнув Петіґру, а Гаррі помітив, як його бліде й брезкле обличчя вкрилося крапельками поту, - ти ж йому не віриш, правда?.. Він хотів мене вбити, Ремусе...

- Ми це чули, - холодно зупинив його Люпин. - Я хотів би дещо з'ясувати, Пітере, якщо ти не...

- Він знову хоче мене вбити! - несподівано заверещав Петіґру, показуючи на Блека. (Гаррі помітив, що він тицьнув середнім пальцем: вказівний був у нього відсутній). - Він убив Лілі і Джеймса, а тепер збирається вбити й мене... допоможи мені, Ремусе...

Блекове обличчя стало ще більше схоже на череп, коли він уп'явся в Петіґру своїм незмигним поглядом.

- Ніхто тебе не вбиватиме, доки ми все не з'ясуємо, - сказав Люпин.

- З'ясуємо? - пискнув Петіґру і знову нестямно роззирнувся, глянув на забиті дошками вікна і, вже вкотре, на єдині тут двері. - Я знав, що він мене шукатиме! Я знав, що він по мене вернеться! Дванадцять років я цього чекав!

- Ти знав, що Сіріус вирветься з Азкабану? - насупив брови Люпин. - Але ж це ще нікому не вдавалося?

- Він володіє темними силами, про які ми всі можемо тільки мріяти! - пронизливо закричав Петіґру. - Як інакше він міг звідти втекти? Той-Кого-Не-Можна-Називати, мабуть, дечому його навчив!

Кімнату заповнив жаский, безрадісний сміх Блека.

- Мене навчив Волдеморт? - перепитав він. Петіґру здригнувся, мовби Блек замахнувся на нього батогом.

- Що, страшно чути ім'я колишнього господаря?- поцікавився Блек. - Та я тебе розумію, Пітере. Його кодло не надто задоволене тобою, чи не так?

- Не розумію тебе, Сіріусе... - пробурмотів Петіґру і задихав ще швидше. Його обличчя рясно вкрилося потом.

- Ти не від мене ховався ці дванадцять років, - сказав Блек. - Ти ховався від своїх колишніх волдемортівців. Я в Азкабані дещо чув, Пітере... Вони вважають, що ти мертвий, бо інакше мусив би відповісти їм за все... Крізь сон вони вигукували цікаві речі, а надто про одного шахрая, що надурив усіх інших. Волдеморт подався до Поттерів з твоєї підказки... і зазнав там краху. Але ж не всі волдемортівці сидять в Азкабані, правда? Їх чимало й тут, таких, що тільки чекають слушного часу, вдаючи, що усвідомили свої помилки. Якщо вони пронюхають, що ти живий, Пітере...

- Не розумію... про що ти... - знову повторив Петіґру ще пронизливішим голосом. Він витер обличчя рукавом і глянув на Люпина. - Ремусе, ти ж не віриш цьому... цьому маразмові...

- Мушу зізнатися, Пітере, що мені нелегко зрозуміти, чому невинна людина дванадцять років живе в пацючій шкурі, - незворушно відповів Люпин.

- Невинна, але перелякана! - пискнув Петіґру. - Якщо волдемортівці й полювали за мною, то лише тому, що я запроторив до Азкабану найціннішого їхнього шпигуна - Сіріуса Блека!

Блекове