Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

А в прихожій притуляє мене обличчям до стіни й, поки звільняє мене від сукні, знов шепотить біля вуха:

— Покажи-но, любонько, чи ти також мене хочеш. Чи ні? Я щось невпевнений в цьому.

Ні, аж ніяк. Мене аж трусить від збудження.

Лишившись в самому лише бюстгальтері, я розстібаю блискавку на його штанях, спускаю їх разом із чорними трусами. Схиляюся вперед, спираючись долонею на стіну, й притискаюся промежиною до його твердого стовбура. Рухаю стегнами вгору і вниз, прикусивши губу. Я ще ніколи не відчувала себе такою брудною зіпсованою дівчинкою. Але ж я ще ніколи й нікого так не хотіла. Тоні шалений у всьому, і це, схоже, вельми заразно.

Він ляскає мене кілька разів по дупці, гарчить щось схвально, а тоді я обхоплюю його слизький від мого меду член пальцями, випрямляюся й простую до хазяйської спальні. 

Тоні — поки що — слухняно дріботить поруч, і не тому, що боїться втратити найдорожче. Схоже, він вражений моєю поведінкою. Ще б пак! Я також не впізнаю себе! Та почуваюся королевою. Дуже-дуже спраглою королевою. Я звикла пересуватися цим пентхаусом майже гола, зараз мені нічого соромитись.

Коли ми опиняємося біля ліжка, дочекавшись, поки я відпущу його, Тоні, стомившись грати в послух, штовхає мене на постіль. Знову-таки обличчям уперед. Я завмираю в очікуванні. Від бажання я вже майже нічого не тямлю.

Скидаючи одежину, Соретті приєднується до мене. Підіймає мої стегна й підсовує під них подушку. Тоді натискає коліном на мої ноги, розсуває й встає між ними, фіксуючи так, як він того воліє. Досвідчені пальці заново знаходять виноградинку клітора. Я сіпаюся від першого ж й водночас такого гострого доторку. Тоні цокає язиком.

Починає підійматися пучками вище. Веде їх між вологих пелюсток плоті, між сідниць, реагуючи смішком на мій слабенький протест — він впевнений, якщо він добре попросить, я дозволю йому і це також. Вгору повз поперек, уздовж хребта, паралельно він повільно витягується уперед, лягає на мене, лоскоче голівкою моє вологе їство, тисне на нього, дражниться, аж поки долонею не стискає мої зап’ястки.

Лише тоді Соретті входить в мене. Й завмирає. Впивається тим, як я тріпочу під ним. Вичікує, доки почну благати. Й штовхається нарешті, повагом прискорюючись.

Коли моє дихання важчає, а його стегна вдаряються в мої все частіше, він підіймає мене трохи, бере за руку й скеровує її униз, між ніг, там, де з’єднані наші тіла. Але не відпускає, змушує одночасно торкатись клітора і моїм, і його пальцем.

Я не витримаю цього, клянуся! Я й так вже на межі!

Намагаюся трохи зсунути ноги, аж ні, я відкрита перед ним й для нього повністю, я цілковито у його владі.

— Не соромся, Бессі, дай мені почути, що ти відчуваєш, — просить Тоні хрипким голосом.

Я заходжуся лайкою, та зовсім скоро усе, що я здатна видушити з горлянки, — це уривчасті звуки, це стогони й тваринне гарчання. Бо мені так збіса добре, що я й забулася, як мене звати. Існує тільки насолода, що розповзається тілом, й від якої я вибухаю, розлітаюся на мільйон дрібних шматочків. До дідька ті безглузді правила побачень, якщо натомість я можу ловити такі оргазми!

І якби ж ми на цьому спинилися…

О так, я добряче схибила учора. І це мені така кара.

— І як це заважає мені трахнути тебе на столі? — спантеличено спитав Тоні, сунувши великі пальці під резинку своїх штанів. Я миттєво напружилася.

О лихо мені, лихо!

— Поряд з тарілками з шинкою і полуницею? Жартуєш?

Соретті у відповідь лише невиразно стенув плечима.

— Слухай, я розумію, нам було не до цього, але ми маємо все обговорити, — зітхнула я.

Насправді це варто було зробити ще до побачення або під час нього, та усі ті нерви з Петрою якось не налаштовували на потрібний лад.

Тоні кивнув, таким чином повідомляючи, що він готовий й справді вислухати мене.

Я кахикнула, але прочистила лише горло, в думках і досі була пожежа.

— Пам’ятаєш, я казала, що буде складно? Цей день настав. Раніше ніж я очікувала. Ти не можеш ось так липнути до мене в будь-який момент, коли тобі заманеться. Я ж працюю. Тому, або звільняй мене, або…

— Добре. Якщо ти так просиш — тебе звільнено, Бессі, — урвав мене він. Я рикнула, блискавично скаженіючи. — Що? Щось не те обрав? Але ж ти сама запропонувала…

Наступної миті бос вже увертався від мітелки, якою я в нього пожбурила.

— Я не терпітиму, що ти гратимеш мене посеред дня в перервах між миттями підлоги й спробами відідрати жуйку з диванної подушки. І на звільнення я не згодна!

— Так, — видихнув Соретті. Підняв руку й провів пальцями від кутиків рота до підборіддя. — Я пожартував. І ще я заплутався.

— Але ти готовий обговорити все, як двійко дорослих людей?

Хоча багато хто не назвав би нас дорослими, не з такими дурними вчинками.

— Я б надав перевагу сексу з тобою. Та поки ти лише скоротила моє сьогоднішнє перебування на біговій доріжці.

У відповідь на мій мовчазний докір бос обдарував мене чарівною, але силуваною посмішкою.

— От як ти собі це уявляєш?

Дідько! Елізабет, потрібно ретельніше формулювати питання!

Тоні вже розтулив рота, збираючись з властивим йому завзяттям й знадою вивалити на мене всі-всі найнепристойніші найдрібніші деталі його фантазій стосовно столу й мене на ньому. Але я замахала руками, змусивши його спинитися.

— Ні-ні, озвучувати не потрібно, — здається, він навіть трішки образився на це. Вражено підібгав губи й не зронив ані звуку. — Мені потрібні гроші, Тоні. І якщо я продовжу працювати на тебе, і ми займатимемось тим, чим займаємось, — опинившись в прицілі карих очей, називати речі своїми іменами буває дуже важко. А ще я витримала виразну паузу навмисно — щоб він мав змогу заявити мені, що вся ця благодійна акція з оргазмами для однієї не надто тямущої покоївки з Омахи скінчилася, й подякувати, що я брала в ній участь. Він нею не скористався. Довелося озвучити те, що спало мені на думку й було по суті очевидним рішенням: — Вдень ми маємо триматись якомога далі одне від одного. Щоб це не скидалося на проституцію і не потішило мою мамцю, яка з самого початку торочила, що я займаюся саме нею.