Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

Розділ 27. Руслана ч.1

Готуючи вечерю, я танцювала, щоб хоч якось витягнути з себе цей стрес та негативні емоції. Це ж треба було поїхати в клуб, аби я не знала, що його було поранено. Тільки Данило міг так зробити. Хоча, я ж така сама, не сказала йому про те, що зі мною робили, то впринципі один-один. Це був прекрасний вечір, попри все, що було до цього, ми провели його в романтичній обстановці і приділили час для розмов. Мені хотілося дізнатися про нього більше.

- Ти завжди був таким? - Я накрутила макарони на виделку і запхала в рота, в очікуванні відповіді.

- Яким таким? - Він сидів переді мною в звичайній спортивці і футболці і був найкрасивішим чоловіком, якого я бачила. - Холодним і відлюдькуватим?

- Та ні, просто таким одиноким? - Я намагалася висловитися м’яко, аби не образити його, адже наскільки зрозуміла тільки Артем був близьким для нього.

- В мене не було іншого виходу, - просто відповів він і я вирішила, що Данило не захоче продовжувати цю тему, - мій батько контролював мене, коло мого спілкування і як я себе поводжу.

- Звучить не дуже, але я тебе в якійсь мірі можу зрозуміти, - я поклала свою долоню на його руку, - а як ви познайомились з Артемом?

- Дуже просто, наші батьки були партнерами, проте цінності наших сімей дуже відрізнялися, - Данило зачерпнув пасти і продовжив, тільки після того, як прожував, - Артема любили і оберігали, звісно, ніхто не афішував цього так яскраво, але все одно, це відчувалось. - Я мовчала, даючи йому час обдумати все. - Спочатку я не сприймав його, бо мій батько вчив мене, що чоловік має бути жорстоким і без емоцій, а він таким не був.

- То ти заздрив йому чи ти просто не знав, як з ним спілкуватись? - Я намагалась зрозуміти логіку його слів.

- Моя мама втекла, батько говорив до мене, як до якогось покидька, бив через раз, а Артему було дозволено все. - З сумом в очах сказав Данило.

- Виходить тобі хотілося знайти когось, хто прийматиме тебе таким, який ти є - і цією людиною був Артем, - він подивився на мене своїми чорними очима, намагаючись мене зрозуміти, - ви повні протилежності з ним, якщо отак розібратися.

- Так і є, тоді як Артем любить розважатися, я надаю перевагу попрацювати і відпочити із стаканом віскі в руках. - Я хіхікнула, це не те, що я мала на увазі, але хай буде так.

- Ну, тоді все ясно. - Я знову набрала пасти, аби сміх не вирвався з мене.

- Ти зараз смієшся з мене? - Він опустив виделку і прищурив свої очі. - Серйозно?

- Ні, - я запхала свою пасту в рот і почала жувати, а потім додала: - хоча, так, я сміялась.

- Ну ти і коза, рисеня.

- Дуже дивно звучить, не думаєш? - І тут я зрозуміла, що час робити ноги, поки я не дістала на горіхи.

Я зірвалась з місця і побігла прямо в спальню, щоб якось виграти час, але це було заздалегідь програною партією. З його ростом і довжиною ніг, я б далеко не втекла. Данило спіймав мене і ми обоє впали на ліжко, де він почав мене лоскотати, що було забороненим прийомом. Я сміялась і намагалась хоч якось вивільнитись, проте його хватка була міцна. Тому, коли я почала гикати від сміху, він вирішив змилуватись наді мною. Ми так і залишились лежати, переплели наші ноги, моя голова легко вмостилась у нього на грудях, а він перебирав моє волосся пальцями. Було щось спокійне в цьому, ніби весь світ припинив своє існування і залишились тут тільки ми. А ще скоро тут буде Олеська, навіть уявити собі не могла, що за такий короткий час, моє життя настільки зміниться.

Вранці я тихенько вислизнула з обіймів Данила і попрямувала на кухню, бо дуже хотіла води. Коли повернулась, то мене зустріло пусте ліжко, а у ванній дзюркотіла вода, мабуть, Данило пішов прийняти душ. Я вирішила не чекати аби він вийшов, подумаєш, я вже бачила його голяка, тому зайшла у ванну, щоб почистити зуби. Він стояв в душі спиною, а коли почув, що двері відчинились, розвернувся. Я знала, що мене легко присоромити, проте з цим чоловіком нас так багато пов’язало, що я просто провела своїм поглядом від його обличчя до паху і назад, на що він просто посміхнувся. Звісно, в його очах я читала виклик, але сьогодні був дуже важливий день, тому я просто взяла зубну щітку і почала ранішню рутину, Данило приєднався до мене за декілька хвилин одягнений в банний халат. Ми почистили зуби і пішли збиратися, щоб забрати Олесю додому.

Друзі, не забувайте, що ваш коментар - важливий для мене, щоб розуміти ваші емоції та враження. Якщо ви ще не підписані і не поставили свою вподобайку на цю історію, то не чекайте - зробіть це. Буду рада вас бачити в своїх соціальних мережах, instagram - @tali.verne_author
tik tok - tali.verne, telegram - Талі Верне|Автор книг на Букнет❤️‍
Обняла, ваша Талі!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍