Читати книгу - "Пробудження Левіафана"

Міллер махнув головою і рушив своєю рівномірною, схожою на машину, ходою. Голден не глянув назад, але міг чути, що чоловік, якого Міллер майже застрелив, ще довго плакав. Аби заглушити цей звук, який, ймовірно, існував лише в його уяві, бо вони з того часу зробили декілька поворотів, він почав мугикати тему з «Міско і Маріско» знову.

Мама Еліс, яка залишалася з ним удома, коли він був ще маленьким, завжди приносила йому щось перекусити, поки він дивився. Потім сідала поряд, клала йому на голову руку і куйовдила волосся. З динозаврового фіґлярства вона реготала чи не гучніше за нього. Якось на Ґеловін вона зробила йому великого рожевого капелюха, аби він міг стати злим графом Мунго. Чому той хлопець завжди намагався захопити динозаврів у будь-який спосіб? Цього він ніколи не міг зрозуміти. Можливо, йому просто подобалися динозаври. Одного разу він використав зменшувальний промінь і…

Голден врізався в Міллерову спину. Детектив раптом зупинився, а тоді швидко рвонув до стіни коридору і присів, аби триматися в тіні. Голден повторив за ним. Метрів за тридцять попереду значно зросла в кількості група найманців розбилась на дві частини.

– Еге, – сказав Міллер, – справді кепський день випав сьогодні значно більшій кількості людей.

Джим кивнув і витер щось вологе з обличчя. Це була кров. Навряд чи він вдарився об Міллерову спину настільки сильно, аби розквасити носа, але щось йому здавалося, що кров сама не перестане. Слизові оболонки стали дуже вразливими. Хіба це не симптоми радіаційного опіку? Поки вони спостерігали за подіями в коридорі, він відірвав дві пасмужки зі своєї сорочки, скрутив тряпчані тампони і засунув їх в ніздрі.

Там було дві групи, і схоже, що вони гаряче сперечалися. Зазвичай все могло закінчитися мирно. Голдена не турбувало соціальне життя найманців, але саме цих була майже сотня, з важким озброєнням, і вони блокували коридор, який вів до корабля. Варто було подивитися.

– Я вважаю, що нікого з «Протоґену» не залишилось, – Міллер тихцем вказав на одну групу, – хлопці праворуч не схожі на домашню команду.

Голден подивився і кивнув. Ці виглядали професійними вояками. Броня прилаштована правильно. Іншу, більшу групу складали псевдокопи у поліцейському спорядженні, і лише декілька бандитів у бойових обладунках.

– Хочеш вгадати, про що вони сперечаються? – запитав Джо.

– Агов, можемо ми полетіти з вами? – Голден перекривляв церерську говірку. – Е-е ні. Ви тут потрібні, хлопці. Е… приглядати за подіями, які, ми обіцяємо, будуть абсолютно безпечними і жодним чином не перетворять вас на блюючих зомбі.

Міллер посміхнувся у відповідь, а тоді коридор вибухнув чергами пострілів. Обидві сторони дискусії стріляли з автоматів на короткій дистанції. Шум стояв оглушливий. Люди кричали і розліталися на шматки, зрошуючи коридор та одне одного кров’ю і частинами тіл. Голден припав до підлоги, але спостереження не полишив.

По тому вцілілі з обох груп відстрілюючись почали розбігатися у протилежних напрямках. Коридори і перехрестя були вкриті тілами. Міллер прикинув, що в перші секунди бою загинуло більше двадцяти чоловік. Групи віддалялися, і постріли стихали разом з тим.

Посередині перехрестя одне тіло раптом ворухнулось і підняло голову. Ще до того як поранений зміг звестися на рівні, на його лицьовому щитку утворилася дірка від кулі і він повільно і вже безповоротно осів на підлогу.

– Де твій корабель? – запитав детектив.

– Ліфт в кінці цього коридору.

Міллер сплюнув щось, що нагадувало кров:

– І на перетині цього коридору тепер зона бойових дій, яку прострілюють наскрізь обидві сторони. Можна спробувати просто перебігти через нього.

– А інший варіант є?

Міллер подивився на свій термінал:

– Дедлайн, встановлений Наомі, минув 53 хвилини тому. Скільки ще часу ти хочеш розтринькати?

– Ну слухай, в мене зажди з математикою було не все гаразд, – відповів Голден, – але клянуся, там не менш 40 чоловіків з обох боків коридору, в якому добрих три з половиною метри ширини. А це означає, що ми даємо вісьмом десяткам стрільців триметровий шанс всадити в нас кулю. Навіть сліпа удача означає, в нас поцілять дуже багато разів, і потім ми помремо. Давай подумаємо про план Б.

І як знак оклику, на перехресті прозвучав ще один залп, що виривав шматки з гумової ізоляції стін і з тіл на підлозі.

– Вони далі відходять, – продовжив Міллер, – це стріляли з чималої дистанції. Їй-бо, ми можемо просто перечекати. Ну, якщо можемо.

Шмаття, що Голден напхав собі в носа, не зупинило кровотечу, лише притримало кров. Він відчував, як вона повільно стікає по горлу, його нудило. Міллер був правий, вони дійшли межі.

– Бляха-муха, як же хочеться мати можливість подзвонити і хоча б дізнатися, чи Наомі ще на місці, – пробурчав Голден, дивлячись на мигтіння напису «Мережа недоступна» на ручному терміналі.

– Ш-ш-ш… – прошепотів Міллер, приклавши пальця до губ. Він вказав назад, у той коридор, звідки вони прийшли, і тепер Голден почув важкі кроки.

– Гості запізнились на вечірку, – прокоментував детектив, і Джим кивнув у відповідь. Обидва розвернулися і націлили зброю в напрямку кроків.

Група з чотирьох осіб у поліцейських обладунках підійшла до рогу. Зброю вони так і не дістали, а двоє ще й шоломи зняли.

Мабуть, про бойові сутички вони не чули. Голден чекав, що Міллер стрілятиме, а коли цього не сталося, глянув на нього. Міллер теж подивився на Голдена.

– Щось я легко вдягнувся, – майже вибачаючись, сказав детектив. Голдену знадобилося пів секунди, аби зрозуміти, що він мав на увазі. Капітан дозволив першим відкрити вогонь. Він прицілився в одного з тих, хто був без шолома, і вистрілив йому в обличчя. Переніс вогонь на всю групу і натискав на гачок, допоки затвор не відкинувся, демонструючи пустий магазин. Міллер почав через секунду після Джима і теж вистріляв усі патрони.

Коли все закінчилося, усі четверо бандитів лежали донизу обличчям. Голден нарешті зробив довгий видих і сів на підлогу.

Міллер підійшов до вбитих і побуцав кожного ногою, перезаряджаючи магазин. Голден свій перезаряджати не став. Зі стріляниною він покінчив. Сунув порожнього пістоля в кишеню і приєднався до копа у відставці. Нахилився і почав розстібати найменш пошкоджену броню. Міллер здивовано підняв брови, але допомагати не став.

– Ми проскочимо, – пояснив дії Голден, ковтаючи блювотно-кров’яний присмак в горлі. Вивільнив передню і задню частини броні. – Але якщо вдягнемо ці