Читати книжки он-лайн » Любовне фентезі 🧝‍♀️💘🗡️ » Ясон, Дзюбенко Вікторія-Магдалена

Читати книгу - "Ясон, Дзюбенко Вікторія-Магдалена"

11
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 92
Перейти на сторінку:

Ще з того моменту, коли я залишилась сидіти, а не побігла за ним. Ще тоді серед галявини, я вже знала. Він не скаже, я не наполягатиму. Як результат це перейде в незручність і страх щось ляпнути. Наші стосунки тільки ось-ось як почали вирівнюватись, і на тобі. 

-Мені тебе не зупинити? - він гірко видихнув, - Бачу, що ні. Будь обережна, будь ласка. - ось він промінь надії на світле майбутнє. 

-У вас є щось, куди можна збирати гриби? - головне не впустити момент.

-Так, у нас є кошик! Зараз я його принесу. - так, наче смертельного смутку ще трошки назад і не було, Рута вскочила і побігла коридором. 

-Ти впевнена, що …  ти добре почуваєшся? - я присіла на край ліжка. - Той дим, тобі не здалось, він був. - Його тяжкий погляд прикований до підлоги. - Це суміш трав… вона має галюциногенний ефект і ніби змушує м’язи засинати. - це дуже чіткий опис мого стану. таки не примарилось. Це точно краще, ніж я б все вигадала. Правда ж? - Я справді… - мої долоні огорнули його руку, він не закінчив речення.

-Август, мене таким не проймеш. 

 

-Ось і кошик! - Рута фурією влетіла в кімнату. - Тобі час іти, бо почне смеркати.

-Візьми мій ніж з собою, - на цій фразі всі перевели погляд на нього.

-Я не ризикну, а якщо я його загублю?

-А ти не загуби й поверни потім назад. - обіцянка, що я точно повернусь, що все буде добре? Якщо тобі це потрібно, я погоджуюсь.

-Значить так і буде. Не перенапружуй ногу, добре? Ярій таки лікар, йому видніше. 

--Відколи це ти…  гаразд, не буду. 

Я вже почала вставати. Він стиснув мою руку. Що ж так сильно тебе тривожить? Наразі мені під силу лише усміхнутись тобі. 

Кімната залишилась за плечима і стало легше. Я зараз зі своїми емоціями розібратись неспроможна, не те щоб лізти до чужих. Мій єдиний порятунок ліс. 

-Дякую, - я не дам пояснення на її здивований погляд. 

-Це я маю тобі дякувати, що залишаєшся сильною для нього. - вона зрозуміла, я настільки передбачувана? - Візьми мої городні рукавиці, щоб не забруднити свої і я ще можу дати …, а який у тебе розмір ноги, у нас великий вибір жіночих гумаків.

-Я краще буду в кросівках, так зручніше пересуватись, а від рукавиць не відмовлюсь. 

-Тоді тримай! - вона витягла їх з шуфляди біля вхідних дверей. - Їх там не буде. В ту частину лісу вони не ходять. 

-Дякую! 

З кожним кроком голова стає легша. Правильно, що таки пішла. Я на мить зупинилась перед входом в ліс. “Праліс, впусти мене, збережи мене та виведи додому”, - це слова, які кожного разу повторює дід, в які вірю і я. 


 

І як мені зрозуміти що сталось? Значить трава галюциногенна. Вони що родина дилерів і насправді всі імпортні товари в їхніх магазинах марихуана та інші види травки. Віта, що за безглузді думки? 

Хоч з іншого боку… дивно, як всі змінились від його появи. І ця енергетика. Не скажу, що я ясновидець, але там вистачило б і сприйнятливості трошки більше ніж в каменя, щоб чітко помітити.  

А Август! Ти бачила його обличчя. Він же побілів світліше штукатурки в лікарнях. І це від появи всього однієї людини. 

А якщо я повернусь, а їх буде більше? Грибочки поїсти стягнуться, заодно і моє м’ясце. 

“Подивимось, кого ти мені тут привів”, я не ягня, щоб мене приводити! 

Хоча тему він підняв дуже навіть варту уваги. Для чого я тут? Не скажу, що я проти. Старші чоловіки, хай навіть на озброєні з травкою, мене не дуже лякають. 

Його не було понад пів року, він повертається, а у них родинний збір. Утікач приводить з собою подругу. Щось тут не стикується. 

Спереду почувся шум. 

А де я взагалі знаходжусь? 

Каша в голові відволікла мене від дороги. Ну  критично я наче не звертала, то ж дорогу знай.. додумати думку мені не вдалось. Спереду почувся хрускіт гілля, а тоді рик. Там щось дуже велике. 

Це безглуздо, що мені хочеться бігти на звук, а не від нього? Певно так. Бажання ще не встигло перейти в дію, бо тіло, шоковане викидом адреналіну, заціпеніло, аж як почувся другий крик. Тільки цей належить людині. 

Діалог виключився, зайве і навіть додаткове перестало існувати, листя злилось в довгі зелені мазки, я вискочила на галявину й узріла картину. 

 

1 ... 75 76 77 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ясон, Дзюбенко Вікторія-Магдалена», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ясон, Дзюбенко Вікторія-Магдалена"