Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

до престолів вищих і знаходить там прихильність. Невідомщене мандрує світами, і біль його змушує чисті серця огортатися смутком. Невідомщене навідує тебе у снах, і ти просинаєшся з відчуттям незмитого бруду і неподоланої ганьби.

15. Якщо ти станеш лезом для виправлення невідомщеного, то з вищих престолів спрямують твій шлях до місця здійснення і відкриють тобі брами неможливого. Ті ярі світанкові брами, що закриті для стомлених сутінками і примиреннями. Якщо ти станеш лезом для виправлення невідомщеного, то тим піднесешся над людністю і станеш рівним богам. Полум’я безсмертних стане твоїм полум’ям. Якщо жодні сумніви не допущені до вівтаря помсти, то полум’я на ньому священне і не потребує живлення для лютості своєї. Холодне воно і гаряче, світле воно і темне. Все, що торкнеться його, спопелиться, а попіл вітри знесуть за межі світів. Так було, так є і так буде, допоки палають і дають надію усім благим істотам негасимі горнила Меча Оріона.

16. Не стомишся відновлювати справедливість і ніколи не пожалкуєш про вибір свій. Приймеш волю Сил, як власну волю, і вибір їхній, як власний вибір. Не зупиняй руки своєї і не стримуй лютості своєї, як не стримує течії вода, як не стримує бігу світло. Адже тобі немає про що хвилюватись. Смерть месника солодка, мандрівка коротка, і є кому зустріти його в благословенних полях Йїми […]

20

Болота західніше Озера Кларта,

планета Сельва (ЗКВ106:2),

в системі зірки Ахернар (Альфа Ерідана).

10 юна 417 року Ери Відновлення.

Катастрофа сталася на світанку. Під покровом нічної темряви сімейка норн виповзла на той острівець, що його захищала група Ґарсії, і відкрила портал за десять кроків від десантників. Шість ґиргів вистрибнули зі спалаху просто їм під ноги. Ані вишкіл досвідчених бійців, ані блискавична реакція «павуків» восьмої модифікації навіть теоретично не змогли б урятувати оборонців острівця від такої атаки. На практиці ж ґирги за десять секунд розшматували практично всю групу. Кіборгам вдалось знищити чужих істот уже тоді, коли з людей залишилася неушкодженою тільки Пела Махоніко. Біля неї стікали кров’ю Ясмін, якій ґирг відірвав обидві ноги, і Мурик, чиє праве стегно перетворилось на м’ясний фарш.

Спаливши підступних норн і відіславши сигнал виклику евакуаційної команди, Пела почала рятувати Ясмін і Мурика. Для зупинки кровотечі вона наклала на ноги подруги лігатуру і використала на обидвох поранених аж шість комплектів біонічного пластиря. Потім через спеціальний клапан ввела до медичного імплантату Ясмін інтерферон і сиворотку, яка мала компенсувати втрату крові.

— Ясмі, все буде добре, — примовляла Пела, обліплюючи пластирем обрубки. — Тобі виростять нові ніжки, ще красивіші.

— Нічого доброго не буде… — Ясмін виринула із забуття і побачила, що Пела приготувалась увести до клапану хоботок ампули з седативним міксом. — Почекай, не вприскуй в мене ту грьобану наркоту, не треба… Я ще маю тобі дещо сказати…

— Потім скажеш.

— Не буде ніякого «потім».

— Буде. Я тебе врятую.

— А себе ти врятуєш?

— Мене ґирги не чіпають. Я від них замовлена.

— Не кажи дурного… Ти не замовлена, ти посвячена. Замість мене.

— Ясмі, тобі треба перепочити.

— Припини! — гаркнула на Пелу подруга. — Це не маячня, дурепо! Я не марю. Ніяка я не монтажниця… Я офіцер. Я лейтенант з «управління С» Служби Запобігання. Я — Джи Тау! В’їхала чи ні?

— Джи Тау? Лейтенант? — Пела не вірила.

— Віджени подалі «павуків». Вони транслюють всі наші розмови на орбітальну базу. І ще: відключи реєструючі пристрої на всіх шоломах.

— Навіщо?

— Не питай, виконуй… Я старша за званням, це мій наказ.

— Виконую! — леді-матрос заповзялась відключати персональні реєстратори десантників.

Коли вона повернулась, її поранена подруга продовжила її дивувати:

— Твій брат, Пем, був правою рукою Шерми Шайнар, — сказала Ясмін. — Ваша родина з Ноли, ви онуки загиблого у бою генерала Федерації Гомера Маха. Генерал загинув разом із фрегатом «Клеопатра». В бою з Шостим флотом у системі Центавра. Його дітей сховали від хортів Шелтона на Тіронії, змінили їм прізвище та облікові картки. Там і народилися ви з Хепі. В агрокуполі «Массана-шість». Ваш батько також загинув. У випадковій сутичці з поліцією. Твоє справжнє прізвище не «Махоніко», а «Мах». Ти — Пелінія Мах, ноланка. Мати привезла вас на Аврелію для того, щоб Хепі пройшов вогненне посвячення. Посвячення відбувається через доторк Яведана. Його маскують під напад адельми…

— Хто маскує? — прошепотіла Пела, розчавлена потоком інформації, з якого вона мало що второпала. Єдине, що тепер вона знала напевне — Ясмін всі ці місяці її дурила. Тому їй хотілося плакати.

— Свого часу дізнаєшся. Про все дізнаєшся. З волі Саошианта всіх тих, хто отримав доторк Яведана, ґирги не чіпають. Ти обрана, ти — наша надія. Наше майбутнє.

— Ваше?

— Наше. Так сталося з волі вищих сил. Ти сама рушила назустріч доторку, якого призначили мені. Ти не винна, такою була воля Благих Сил. Ти достойна. Все було б добре, але вони пильно слідкували за тобою. Техніки Джи Тау, вони відслідкували… Вони здогадались.

— Хіба ти не з ними?

— Я не тільки Джи Тау, — Пелі здалось, що вона крізь шолом бачить посмішку подруги. — Я з роду дастурів. Я була з Шермою на Землі. Я погодилась стати Джи Тау, щоб допомогти атраванам. Допомогти Саошианту. Я не встигну тобі усього розповісти. Шкода… Але ти повинна знати, що Джи Тау тебе вирахували. Вони вже знають про посвячення. Здогадуються про твоє походження. Я зробила так, що мене залучили до твоєї теми. Мене призначили слідкувати за тобою. За тобою весь час слідкують… Нам не треба було… Ми допустили помилку… А тепер їм відомо, що ти невразлива для ґиргів… — Ясмін на хвилину замовкла; відчувалось, що кожне вимовлене слово коштує дівчині зусиль і болю. — Як тільки сюди прибуде евакуаційна команда, тебе заарештують, доправлять на базу і почнуть допитувати. Дуже жорстоко допитувати. А потім уб’ють. Радше за все, вб’ють… Тобі треба тікати. Негайно… Це останній шанс. Найостанніший. Іншого не буде…

— Куди ж я втечу? — Пела вже плакала.

— Тікай через болота. На схід тікай. До озера. Там є дрібні острови з рослинністю. Там не шукатимуть. Зараз збери у всіх загиблих фільтри, воду, їжу і тікай. Тікай! Ти повинна жити. Ти остання з роду генерала Маха.

— Остання? — у Пели завмерло серце.

— Так, мала, остання. Не хотіла казати, але… Бачиш, як воно… Твій брат загинув на планеті Фаренго. Запам’ятай цю назву. Це священна планета… Яканд мають повернути туди…

— Загинув? Звідки ти знаєш? — Пелу раптом охопило гостре, до остуди і холодного поту, озлощення. — Хто ви, мать вашу,