Читати книгу - "Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi"

прийшов до соціології. Його болісні роздуми в еміграції над причинами поразки Української революції, свідком і активним, свідомим бранцем якої він був, приводять непересічну особистість до висновків про необхідність ґрунтовного вивчення українського суспільства, системного соціологічного дослідження економічного, соціального, політичного та культурного розвитку України і на науковій основі формування програм дальшої національної боротьби.

Тому більшість його праць мають два обов'язкових моменти – виміри: органічний зв'язок з історією України (здебільшого революційної доби) і наукове, теоретичне обґрунтування визвольних програм. Дослідник вважав, що такий підхід має не просто незаперечні переваги, а й є єдино вірним, об'єктивним, виключає суб'єктивізм, вузький прагматизм тощо. Читаючи в Америці (було дві тривалих ділових поїздки) лекції про історію Української революції і програму боротьби українства, М. Шаповал щиро переконував своїх слухачів: «Наша програма і тактика, як бачите, вся збудована на даних з українського життя, на аналізу (розборі і розгляді) соціальної структури на Україні, і тому наша програма є об'єктивна, бо в ній ми показуємо правдиве освітлення життя. Ми не випихаємо наперед наших голих особистих бажань і не підганяємо програми під особисті інтереси: ми програму висновуємо з життя, а тактику висновуємо – з програми. Чи тобі подобається, чи не подобається, а мусиш робити так, як велить об'єктивно-наукова програма визволення. Чесно мислячий чоловік не може заперечити моєї відповіді на те, кого і від чого треба визволяти, бо моя відповідь основана лише на об'єктивних фактах життя, а не на моїх особистих настроях».

І тією мірою, якою історичний матеріал (саме з історії України) служив своєрідними «цеглинами» для соціологічних побудов, – такою ж мірою соціологічні дослідницькі елементи – підходи органічно входили у спеціальні праці з історії України, історії національного питання, історії Української революції. Власне в цьому, передусім, і полягав метод, «авторський почерк» М. Шаповала.

Такий висновок повною мірою стосується публікацій: «Україна і слов'яни». – Прага, 1920; «Революційний соціялізм на Україні». Кн. 1. – Відень, 1921; «Стара і нова Україна. Листи в Америку». – Нью-Йорк, 1925; «Західна Україна». – Прага, 1926; «Развитие и современное состояние украинского социалистического движения». – Прага, 1926; «Занепад УНР». – Прага. 1928; «Національна справа на Сході Європи». – Подебради, 1928; «Великий зрив. Нарис історії української революції 1917—1920 pp.». І частина: «Доба української Центральної Ради (з образками)». – Яворів, 1932 (У співавторстві з О. Слободичем); «Міжнародне становище українського народу». – Прага, 1935 та ін.

Серед історичних праць М. Шаповала на особливу увагу заслуговує досить значна за обсягом книга «Велика революція і українська визвольна програма». Це оброблені лекції, які М. Шаповал читав навесні 1927 р. в США на запрошення робітничої організації «Оборона України». Наступного року вони були випущені в Празі видавництвом «Вільна спілка».

В цій праці вчений чи не у найповнішому вигляді виклав соціологічні матеріали, передусім величезну статистику щодо становища в Україні на момент здійснення Української революції. Можна стверджувати, що у жодній з пізніших історичних праць, присвячених 1917—1920 pp. в Україні, статистика не використовувалась у такому обсязі, що само собою виокремлює книгу М. Шаповала серед інших, робить її актуальною і сьогодні.

Важливе й інше. Як відомо, М. Грушевський доводить свої історичні розвідки про Українську революцію лише до кінця квітня 1918 р., Д. Дорошенко – до середини грудня того ж року, а В. Винниченко і П. Христюк переважно зосередились на відтворенні подій доби Центральної Ради, порівняно менше уваги відвели історії УНР за часів Директорії, завершальному етапу Української революції.

М. Шаповал вчинив навпаки. Він лише побіжно, в узагальненому, укрупненому вигляді подав історію Української революції 1917—1918 pp. і, як ніхто інший, детально зупинився на перебігу подій, аналізі процесів в 1919—1920 pp. Відтворення досвіду тут досить предметне, здійснене із залученням значного обсягу документів і тому має особливу цінність.

Звичайно, згаданим не вичерпується творчий доробок вченого.

За недовге, 50-річне життя з-під його пера вийшло близько 400 праць: 36 книг і брошур, 3 збірки поезій, близько 350 статей, заміток. Виходили публікації, як видно з вищенаведеного, й по смерті автора, перевидають їх і в наші дні. Слід зауважити, що значна кількість неопублікованих праць у рукописних варіантах зберігається в особистому фонді М. Шаповала в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України (фонд 3563).

Фонд цей надзвичайно багатий. Він нараховує 259 архівних одиниць зберігання. Крім рукописів опублікованих та неопублікованих праць Шаповала тут зберігаються його особисті документи, щоденники. Серед величезної кількості листів, адресованих М. Шаповалові, зустрічаються листи від Д. Антоновича, П. Богацького, В. Винниченка, М. Грушевського, Ольги Кобилянської, Є. Маланюка, І. Огієнка, С. Русової, П. Сорокіна, К. Станіславського, В. Чернова, С. Шелухіна та інших. Всі ці документи ще лише починають освоюватись науковцями.

Безперечно, не все, зроблене М. Шаповалом, рівноцінне, витримало випробування часом. Не у всьому бездоганні його праці з історії Української революції. Однак сучасний дослідник не має ніякого права проходити повз них, ризикуючи значно збіднити український історіографічний процес. У творчому спадку М. Шаповала – дійсно оригінальний, надзвичайно цікавий, серйозний науковий погляд на проблеми. Тому чималий і їх вплив на історіографію Української революції, інших суспільствознавчих наук, неминуча їх значущість.

Помер Микита Юхимович 25 лютого 1932 р. і похований у Празі.

Праці М. Ю. Шаповала

Світова революція, Росія і Україна // Борітеся – поборете. – Відень, 1920. – № 3.

Велика революція (3 нагоди 10-ліття революції на Україні). – Прага, 1928.

Велика революція і українська визвольна програма. – Прага, 1928.

Занепад УНР // Нова Україна. – Прага, 1928. – № 4/6. – С 1—42 (те ж саме окремою брошурою).

Засади української визвольної програми. – Прага, 1928.

На порозі відновлення гетьманської державності на Україні: короткий перегляд важнійших подій 1917 р. на Великій Україні // Січ (Чикаго), 1929. – № 15—20, 24.

Великий зрив: Нарис історії української революції 1917—1920 pp. – Ч. І. Доба Української Центральної Ради (у співавторстві з О. Слободичем). – Яворів, 1932.

Серед консолідаційної метушні // Трудова Україна. – Прага, 1934. – № 2, 4—6.

Соціологія українського відродження. – Прага, 1936.

Гетьманщина і Директорія: Спогади. – Нью-Йорк, 1958.

Щоденник: Від 22 лютого 1919 р. до 31 грудня 1924 р. – Ч. 1. —Б.м., 1958.

Російська демократія і суверенність України // Вільна Україна. – Нью-Йорк, 1963. – № 38.

Праці про М. Ю. Шаповала

Винниченко В. Відродження нації. – Ч. І—III. – Київ – Відень, 1920 (репринтне відтворення – 1990).

Миронець Н. І. Микита Шаповал про соборність України // Проблеми соборності України в XX столітті. – К., 1994.

Солдатенко В. Ф. Українська революція: концепція та історіографія. – К., 1997.

Солдатенко В. Ф. Українська