Читати книгу - "Інформатор"

Кулі випустив хмару диму.

— Сумніваюся. Ми познайомились у в’язниці. Колись я теж був адвокатом, доки мене не попросили змінити професію. Тож ми були лише хлопцями, позбавленими роботи, які відбували строк у федеральному закладі Техасу. Я почув історію про Бонна Дюбоса і казино від іншого в’язня, тож коли звільнився, то повернувся до Флориди й почав шукати докази. Це довга історія, але я знав «крота», і так усе й почалося. Зараз цей план здається мені дурною витівкою. Ви постраждали. Ваш друг загинув. Маєрс, мабуть, уже спочиває на дні океану, з цеглою, прив’язаною до тіла.

— Ви гадаєте, це Дюбос? — запитав Гантер.

— В першу чергу я запідозрюю саме його. Звісно, у Грега були вороги, але це далеке минуле. Я знаю декого з тих людей, на кого він доніс. Вони аж ніяк не організовані злочинці. Звісно, вони робили негарні вчинки, але ці люди не з тих, хто присвятив би роки пошукам Грега лише для того, щоб всадити йому кулю в голову і цим ще більше ускладнити собі життя. Кубіак, ватажок, ще й досі у в’язниці. Як тільки Грег підписав своїм іменем скаргу і тим самим створив загрозу для клану Дюбоса, він, о диво, за якийсь час безслідно зник. Ви ще досі вважаєте, що з ним розправився хтось інший?

Лейсі знизала плечами. Відповіді в неї не було.

— Чи будуть розглядати скаргу Маєрса проти судді Макдовер, якщо сторона, що поскаржилася, зникне?

Лейсі задумалась на якусь мить.

— Я не впевнена. Наскільки мені відомо, такого раніше не траплялося.

— А ти впевнена, що й далі хочеш, щоб її розглядали? — запитав Гантер.

Ані Кулі, ані Лейсі не відповіли. Кулі повільно зробив останню затяжку і недбало кинув недопалок на хідник. За інших обставин Лейсі прокоментувала б такий поганий вчинок, але зараз це не мало значення.

— Потрібно вирішити, яке у нас першочергове завдання, — сказала вона.

— Карліта не може більше залишатися на човні. У неї обмаль води і харчів, а капітан порту вимагає від неї плату за стоянку. Я б хотів якось допомогти їй і зберегти усі речі Маєрса — телефони, записи, усе, що потрібно захистити. Але, знову ж таки, це надто ризиковано. Існує ймовірність того, що за човном стежать і чекають, коли хтось прийде, — сказав Кулі.

— Я можу це зробити, — сказав Гантер.

— В жодному разі, — заперечила Лейсі. — Ти не будеш у це втручатися.

— Послухай, у мене є маленький літак в аеропорту. Я можу дістатися до Кі-Ларго за дві години. Ті люди, якщо там і справді хтось є, гадки не мають, хто я такий. Карліту ми попередимо про мій приїзд, тож вона буде готова. Дівчина повідомить нам точні координати човна. Я встигну злітати туди і повернутися ще до того, як усі про це дізнаються. Якщо люди, які стежитимуть за човном, прокинуться і якимось чином зможуть простежити за нами до аеропорту, то вони однаково не зможуть знайти літак так швидко, щоб полетіти за нами. Тоді Карліта зійде десь по дорозі й сяде на автобус у будь-якому напрямку.

— А якщо хтось намагатиметься вам перешкодити? — запитав Кулі.

— Ви чули, що говорила моя сестра, сер. Я люблю пістолети, один з них зараз у мене в кишені. Мене так просто не злякати.

— Не знаю, Гантере, — сказала Лейсі. Якщо Кулі швидко підтримав цю ідею, то вона такий план не схвалювала.

— Ми зробимо це, еге ж? Ризик мінімальний, усе буде добре. Я роблю це, щоб допомогти команді й захистити тебе.

Гейсмер відхилив цей план у суботу ввечері. Він лютував, що Гантер знову пхає свого носа у справу Макдовер, і насварив Лейсі за порушення професійної етики. Вона виправдовувалася тим, що Кулі зателефонував під час вечері, тож приховати це від брата було неможливо, а він, як всі вже встигли переконалися, завжди нашорошує вуха і досить настирливий. Лейсі нагадала босу, що й він сам забагато розповів Гантеру за кавою в лікарні, поки вона була в комі. Це не було їхнє типове розслідування, тож і правила тут інші.

Справжньою проблемою було зникнення Маєрса, що загрожувало появою ускладнень у справі. Лейсі наполягала на зустрічі у неділю вранці в РСП. Гейсмер погодився, але попередив, що Гантеру там не місце. Отож брат залишився чекати в автівці, безупинно сперечаючись по телефону з банкіром, якого витягнув із ліжка.

Гейсмер трохи охолонув і був готовий слухати, тож Лейсі переказала йому останні новини від Кулі. Він розмовляв з Карлітою вранці, але ситуація не змінилася. Маєрс так і не повернувся. Вона поводилась як завжди, прибирала на палубі, мила вікна, вдавала, що все гаразд, хоча насправді спостерігала за кожним порухом навколо. З розбитим серцем, налякана і без грошей, жінка готова була повернутися додому, в Тампу, проте не могла зробити цього через брак коштів. Вона переглянула папери Маєрса, але не знала, які з них стосуються справи. Під ліжком була коробка «юридичних документів», але більшість своїх «паперів» він зберігав десь у Мертл-Біч. Карліта також знайшла два телефони і ноутбук. Кулі запевняв, що допомога не забариться, але сказав це лише для того, щоб її заспокоїти.

Лейсі наполягала, що вони зобов’язані врятувати жінку, якщо це можна зробити з мінімальним ризиком. Адже