Читати книгу - "Інформатор"

не викликало сумнівів, що вона опинилася у такій скруті саме через їхнє розслідування. Наразі їй нікому було допомогти. До того ж Карліта володіла записами, телефонами і ноутбуком, які можуть становити загрозу. Так, Гантер — людина непередбачувана, проте він погодився злітати туди і назад за власний рахунок. В іншому випадку дорога займе як мінімум десять годин в один бік. Час може стати вирішальним чинником.

— Майкле, відповідь «ні» я не приймаю, — повторювала Лейсі знову і знову.

— Чому вона не може зателефонувати до поліції, щоб його оголосили в розшук? — не відступав Майкл. — Нехай вони цим займаються. Вона може залишити човен, взявши з собою усе необхідне і поїхати додому. Якщо було скоєно злочин, то поліція має про це знати.

— Кулі запропонував їй таке рішення, але це дуже налякало дівчину. Не знаю, чому. З іншого боку, в нас мало інформації про Маєрса чи його човен. Може, Карліта не хоче, щоб навколо нишпорили копи. Може, у неї немає документів.

— Попроси її знищити записи, усе, що здаватиметься підозрілим. Хай залишить собі той телефон, яким користується, а інший викине за борт разом із ноутбуком.

— Зараз, у твоєму офісі, це схоже на розумний і правильний вихід із ситуації, Майкле. Однак ми не знаємо, що їй відомо. Можливо, ти просиш її знищити докази. В будь-якому разі вона цього не зробить. Карліта налякана і не знає, як діяти. Нам потрібно допомогти їй.

— Якщо вона поїде, що буде з човном?

— Хіба це важливо? Думаю, рано чи пізно хтось викличе копів. Вони здогадаються, що зникла людина, і зроблять те, що передбачено у таких випадках. Нам і власних проблем не бракує.

— Ти не поїдеш, Лейсі. Я не дозволю тобі знову ризикувати.

— Гаразд, тоді це зробить Гантер. Він може заїхати по Карліту і забрати її.

— Ти справді йому довіряєш?

— Так. У певних ситуаціях на нього можна покластися.

Майкл був збентежений. Знову жертви. Можливо, Маєрс залишив щось важливе. Досі в РСП не було подібних випадків. Чим тоді займаються справжні копи? Він сьорбнув кави із паперового стаканчика і сказав:

— Знаєш, Лейсі, якщо за цим стоїть Дюбос, тоді вони знають, що скарга на Макдовер була підписана хлопцем, якого вони нейтралізували. Грі кінець, Лейсі. Ми не можемо продовжувати без сторони, яка поскаржилася.

— Давай подумаємо про це завтра, будь ласка. Зараз нам потрібно привезти Карліту і все те, що міг залишити по собі Маєрс.

— Усе скінчено, Лейсі.

— Ще ні, і я не приймаю відмови.

— Я це вже чув.

— У мене є ідея. Чому б тобі разом із Гантером не полетіти у Кі-Ларго по Карліту? Погода для цього ідеальна. Брат каже, що літак вміщує до чотирьох пасажирів. Не подорож, а суцільне задоволення.

— Я не люблю маленьких літаків.

— Ти й великих не любиш. Візьми себе в руки, Майкле. Ти дуже швидко повернешся. Ми не збираємося порушувати якісь закони. Ви полетите туди, заберете Карліту, вона зійде десь по дорозі — й ви уже знову вдома.

— Ти штовхаєш мене на чотиригодинний політ у маленькому літаку, та ще й з Гантером?

— Знаю, знаю, але ж ти розумієш, наскільки це важливо.

— Навіщо так напружуватися, Лейсі? Ти ж знаєш, що ми закриємо цю справу.

— Ні, якщо втрутиться ФБР. Коли вони дізнаються, що зник ключовий свідок, то змінять свою думку.

— Звучить відчайдушно.

— Це тому, що ми у відчаї.

Майкл глибоко вдихнув і заперечно похитав головою.

— Я не можу поїхати. Ми влаштовуємо невеличке сімейне свято для моєї тещі сьогодні увечері. Це її дев’яностий день народження.

— Тоді це зроблю я. Присягаюся, ми будемо обачними. Послухай, це лише маленький політ у чудову неділю. В мене вихідний. Якщо мені хочеться політати, хто мене зупинить?

— Я дам згоду на цю авантюру за однієї умови: тобі заборонено наближатися до човна. Якщо хтось за ним стежить, то цей хтось може тебе впізнати. Гантера ніхто не знає, а от тебе — навпаки. Забери усі папери, телефони і ноутбук Маєрса. Вона тебе знає, а отже, швидше довірятиме тобі, ніж твоєму брату. І хто б на її місці думав інакше? У будь-якому разі, завезіть її кудись по дорозі, дайте гроші на таксі чи автобус і переконайте мовчати.

Лейсі уже прямувала до дверей.

— Зрозуміло.

За годину вони відлетіли з аеропорту в Таллахассі на борту «Букового барона». Гантер радів можливості політати й перебував у збудженому передчутті пригоди. Він сидів у кріслі зліва й керував літаком. На Лейсі були навушники, вона вмостилась поряд із братом і захоплено спостерігала за тим, як диспетчери спілкуються з пілотами. Вони попрямували на південь і вже невдовзі опинилися над морською затокою. На висоті близько трьох тисяч кілометрів літак вирівнявся і досяг максимальної швидкості 370 км за годину. Гуркіт поршневого двигуна трохи стих, але у кабіні гуло сильінше, ніж Лейсі очікувала.

Через дві години літак почав знижуватися, і Лейсі змогла помилуватися океаном і островом. Об одинадцятій годині він зайшов на посадку.