Читати книгу - "Саламандра (збірник)"

разом з кров’ю і гноєм вийшли друзки скла. Вєруш промив рани сулемою і, натерши долоню хворої маззю, наклав пов’язку.

– Як себе почуваєте? – запитав, закінчивши операцію.

– Чудово. Нічого не болить. Дякую вам, чудовий лікарю!

І із сльозами на очах вона потиснула йому руку.

– На жаль, – зітхнув Анджей, збентежений старим Гродзенським, що наполягав на гонорарі. – У будь-якому випадку, всі заходи поки тимчасові… Ні, дякую панові, я рішуче відмовляюся, – сказав ідучи. – Адже я ніколи не займаюся лікуванням; виняток зробив лише для нареченої мого друга.

– У такому разі я просто не знаю, як вам віддячити? – зніяковів, у свою чергу, батько Гальшки.

– Дурниці, любий пане. Прошу вас обов’язково відвезти дочку на деякий час в село, і подалі – краще в гори. Поки що необхідно забрати її з міста.

– Завтра ми виїжджаємо.

– All rіght! Чудово. А ти, дорогий мій Єжи, залишишся протягом усього цього часу зі мною.

Протести Гальшки і її матері не допомогли. Ще того ж вечора, улягаючи волі Анджея, я попрощався зі своєю нареченою на довгий час.

– Ти негайно вирушиш зі мною, – рішуче зажадав мій друг, майже насильно відводячи мене від Гродзенських. – Необхідно обговорити вельми серйозну справу.

Незабаром ми вже сиділи в тихій майстерні і задумливо, не відриваючись, дивилися на полум’я у коминку. Та ось Анджей підняв голову і подивився на мене.

– Гадаю, ти не сумніваєшся, хто зурочив Гальшку.

– Так. Усі докази провадять в одному напрямку.

– Отже, зволікання небезпечне, мусимо діяти, допоки отруйний вихор, який дме ЗВІДТИ, не перетворився на смерч, якого вже не опануєш.

– Я весь до твоїх послуг.

– Пам’ятаєш рештки води, розлитою Камою з чаші?

– Звичайно. Ти тоді зібрав воду в реторту і заховав у ніші атанора.

– Мені нарешті вдалося дослідити астральний фантом цієї води.

– Отже, у води теж є астральний фантом?

– Як у будь-якої стихії і будь-якого елементу. Ти читав Теофраста Парацельса? «De ente astrorum» і «Archіdoxіs magіca»?

– Ні, не читав, лише чув про цю дивовижну людину. Здається, в окультистів він користується великою пошаною.

– Парацельс один з найсерйозніших магів Європи, несправедливо оббреханий офіційною наукою. Так от, в згаданих творах цього філософа розрізняються чотири види астральних фантомів: Stannar або Truрhat, тобто фантом мінералів, який зв’язує їхню матеріальну форму і душу, викликає кристалізацію; астральний фантом квітів, тобто Leffas – життєва сила рослини, завдяки алхімії її можна зробити видимою в скляній пробірці, і, нарешті, фантом тварин, званий Evestrum, ну, і двійник людини.

– А нас цікавить первинна форма води, тобто її Stannar?

– Так. Я зробив алхімічний аналіз води, насиченої флюїдами цієї жінки. Завдання виявилося не з легких, враховуючи невелику кількість рідини (аналіз довелося повторити неодноразово), але не шкодую: результати перевершили всі сподівання.

– Чи вдалося тобі здобути вплив на неї?

– Наразі ні, але я отримав вельми цікаві вказівки.

– Які ж?

– Астральний фантом води, намагнічений Камою, має розгалуження.

– Нічого не розумію.

Вєруш підійшов до атанору, витягнув з тайника олов’яну посудину, схожу на яйце з покришкою і двома ріжками, що стирчали збоку.

– Поглянь на ці два вказівні пальці, – показав на ріжки.

– Один значно коротше другого.

– Саме він і послужить нам дороговказом.

– Хіба не хочеш мене переконати, що у цій посудині міститься астральний фантом води?

– Зовсім ні. Його можна спостерігати лише в пробірці і то на мить. Тут рештки води, намагніченої Камою, змішані зі спеціальним препаратом для посилення її флюїдних властивостей. Ріжки у посудині – це напрямки, в яких видовжився астральний фантом води під час аналізу. Напрямки, в яких видовжується рідина у посудині – точне віддзеркалення роздвоєння її астрального фантому. Перш за все належить пам’ятати про те, що між Камою і рештками намагніченої води досі залишився зв’язок, так зване магнетичне єднання. Ріжки, немов мацаки протоплазми, вказують, де треба шукати Каму або того, що знаходиться з нею в нерозривному контакті.

– Навіщо ж шукати Каму; якщо хочеш з нею поговорити, я у будь-який момент…

– Ха-ха-ха, – розсміявся він. – Звісно, не потрібно її шукати – принаймні поки що. Але мене здивувало, Єжи, роздвоєння астрального фантому. Якби він був пов’язаний тільки з Камою, ріжок указував би лише один напрямок. А їх два. Ось в чому таємниця! Розумієш?

– Так. Мабуть, існує подвійний магнетичний зв’язок.

– Чудово! Ось ти і навчився дечому. Саме у цьому вся справа. І тому у нас дві можливості, завдяки яким, мабуть, вдасться вторгнутися в орбіту її суті.

– Яку ж ти вибрав?

– Рушимо у напрямку слабшого астрального фантому, який нам вказує коротший ріжок. І знаєш, чому? Вважаю, напрямок довгого ріжка, як вектор сильнішого тяжіння, привів би нас до самої Ками. А нам цікава, навпаки, ледь помітна вказівка коротшого ріжка.

– І ти сподіваєшся за допомогою цього дороговказу дістатися до чогось іншого?

– Так. Це і буде tertіum assocіatіonіs magnetіcae – третій елемент магнетичного зв’язку, якого я шукаю. Тлумачачи це на мову геометрії, магнетичні взаємини мають вигляд трикутника. Це trіangulus magnetіcus – магнетичний трикутник, вершина якого – сама Кама, а кути основи – вода в моїй посудині і якийсь невідомий Х, на кого вказує короткий ріжок. Посудина зіграє роль астрального компаса, який приведе нас на місце.

– Але ж Кама – полюс рухомий, він постійно міняє положення.

– Зате невідомий Х, здається, є пунктом сталим.

– Справді?

– Бачиш, відтоді, як я зайнявся аналізом, тобто вже протягом кількох місяців, кут відхилення короткого ріжка залишається незмінним, тоді як довге відгалуження постійно переміщається.

– Та все ж, на мій погляд, цього не досить, щоб провести нас до таємничого Х.

– Скажу тобі, як є: таким «компасом» може скористатися тільки людина в сомнабулічному стані, себто у стані гіпнотичного сну.

– Отже, ріжок – лише допоміжний чинник?

– І проте вирішальний; без нього не досягти пункту, таємничими нитками пов’язаного з суттю Ками. Необхідно мати його під рукою, щоб постійно відчувати рух флюїдів, які в ньому містяться. Але перш за все ти повинен занурити мене в гіпнотичний стан. Зумієш?

– Так. Адже ми вже не раз робили подібні досліди.

– Проте не забувай, ми жодного разу не виходили за межі гіпнозу; зараз мова йде про транс значно глибший.

– Не турбуйся, я зумію.

– Чудово. Відразу і почнемо. І пора відповідна – вечір; у сутінках ми не привернемо до себе уваги перехожих. Коли я засну, ти виведеш мене за хвіртку. Хтозна, куди забредемо. Може, кудись неподалік, а може, й за кілька кілометрів або й далі. Мусиш наготуватися до далекої дороги. І ще: коли дістанемося мети, розбудиш мене.

– Зрозумів. Починати?

– Починай!

Вєруш узяв у ліву руку астральний компас, сів в крісло і якусь хвилю зосереджено вдивлявся в копію Рембрандта «Лекція анатомії» на стіні навпроти. Я став за кілька кроків від нього і почав його гіпнотизувати.