Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

– Або ми займемося сексом, або я виставлю вас, – категорично заявила я чоловікам, відчуваючи дві пари рук на своєму тілі і те, як від надлишку бажання, мене починає трусити.

Не витрачаючи наш час на попередні ласки, які зараз не потрібні, Ларі навис наді мною, змушуючи розставити ноги трохи ширше, подумки приготується до солодкого вторгнення, буквально відчувати, як це станеться.

Простогнавши від своїх думок, я потерлася об член Ларі, помічаючи, як він закотив очі, і схопилася рукою за член Сана, не бажаючи залишати мого шоколадного чоловіка без солодкого.

– Ларі ... – видихнула я і напружилася. – Що відбувається?

– Стукають, – озвучив очевидний факт Сан, і я закрила обличчя руками. Напевно, на цьому наша прекрасна ніч наповнена задоволенням закінчилася, адже стукали так, наче хотіли виламати двері.

– Може, це Шанліс? – З ледве вловимою надією уточнила я, не бажаючи припиняти наше заняття.

– Точно не він, але я впевнений, що це пов'язано з ним, – зітхнув Сан, а потім, сховавши свій кам'яний член за лусочками, зліз з ліжка і поповз до дверей.

– Ларі, а де Шанліс? – Вже розуміючи, що відповідь мені не сподобається, таки запитала я. Втім, чуючи, як Сан відчиняє двері в покої і схвильований слуга, запинаючись на кожному слові, розповідає про те, що в замку зараз небезпечно, я більше не чекала відповіді.

А чому? Тому що Шанліс вирішив помірятись силою з радником чи навпаки. Це уже не має значення.

– Він… – почав було Ларі.

– Я зрозуміла, – гнівно виплюнула я, навіть не розуміючи, на кого я більше злюся. На Шанліса чи на радника, що так дратує своїми холодними очима?

_