Читати книгу - "Ти нікому не розкажеш , Олекса Мун (Alexa Moon) "

Епілог

Через рік і дев'ять місяців.

— Ти забув присипку, — Влад киває на білу банку з порошком, що лежить на козирку коляски.

— Чорт, точно! Я вічно забуваю про цю бісову присипку! — пирхає Аріс й тягнеться за пляшечкою.

— Коли після твоєї «зміни» почнеться почервоніння, запам'ятаєш як Отче наш! — хмикає брюнет. Кидає короткий погляд на коляску, де солодко сопить його син, і знову провертає голову до Аріса.

— На моїй зміні такого не станеться, так Ніколь? — Аріс дивиться на блакитноокого ангела, яка виблискує зубками, що недавно з'явилися. Махає ручками та щось говорить «своєю мовою». — Тому, що в тебе найкращий татко! Так-так, моя гарна дівчинка! — посилає їй повітряні поцілунки. Гладить по темному волоссю, легенько щипаючи за пухкі щічки.

— Фу, гидота яка! — пирхає Карпо. Лізе у кишеню за цигарками. — Якого дідька я погодився йти з вами до цього парку? Зайнятися, більше нічим, ніж вислуховувати це мамську маячню! — цвіркає запальничкою, підкурюючи. — Ось дивлюся на вас і зрозуміти не можу, коли ви встигли перетворитися на баб? Вам самим не соромно?

— Не зрозумієш, доки свої діти не з'являться. — Влад закидає голову, дивлячись поверх сонцезахисних окулярів. — Кури в іншому місці! Ок? Тут маленькі Діти.

— Я не хочу дітей, — невдоволено цикає, туша цигарку. — Я не наситився Настею, зрозуміло? Мені мало її. Не готовий ділити її з кимось. Мені подобається та пристрасть, що парить між нами. Зараз, нарешті, все мирно. Можу насолодитися. Буду насолоджуватися.

— Я теж так думав, аж поки Олександр не народився. — Знизує плечима Влад. — А зараз я не розумію, як ми жили без нього. Я ніби став цілим. Заповнилася та недостатня частина всередині мене. Безглуздих думок поменшало. Тепер на це просто не вистачає часу. Все навколо стало прісним і безбарвним, коли поряд немає моєї родини.

— Підтверджую! — ствердно киває Аріс. Поправляє одяг доньки та бере дитину на руки. — Де тут урна? — Розмахує переповненим памперсом.

— Через лавочку! — кривиться Карпо.

— На, приймай племінницю! Я зараз повернусь! — передає доньку братові. — Подзвоню Софі, побажаю їй «ні пуху…»! У неї сьогодні останній іспит. Із самого ранку сама не своя.

— А тобі йде! — посміхається Влад, дивлячись на друга з дитиною. Помітивши ворушіння у візку, підіймається і починає катати його.

— З Софою все ясно, — Карпо починає ходити з боку в бік, бо племінниця починає пхикати тягнеться за татом. — А де Аліса?

— На макіяжі, чи манікюрі я так і не зрозумів. Коротше, готується надвечір.

— А що ввечері? — Карпо незрозуміло вигинає брову.

— Дивись Арісу подібне не ляпни, — тихо сміється. — Сьогодні ввечері ми всі йдемо відзначати рік твоєї племінниці. Так, Ніколь? — підморгує дитині й та починає заразливо посміхатися.

— Бля-а! — б'є себе по лобі. — Я думав завтра.

— Ні, чуваку, сьогодні! Готуйся до екшину. Наш товариш замовив повний фарш! Тільки голуби з гармат вилітати не будуть… А ось клоуни, аніматори та інша хрінь — хоч греблю гати!

— Я завжди казав, що Аріс — прийомний! — сміється Карп. Сідає навпочіпки, опускаючи малюка на землю. Ніколь, тримаючись за палець Карпа, починає тягнути його до батька.

 

***
Це був останній іспит, а Соні здавалося, що перший у її житті. Хвилювання стояло грудкою в горлі, змушуючи задихатися. Просто дівчина хотіла, щоб усе відбулося «як по маслу». Щоб вийшло закінчити чверть на одні п'ятірки. Подібного від неї точно ніхто не очікує.

Вступивши на перший курс заочного відділення, та ще й з немовлям… багато викладачів поставилися до Софії Васильєвої упереджено. Не дивлячись на відсутність підтримки, дівчина досягла всіх вершин: стала старостою, закінчила першу чверть круглою відмінницею і, ось, практично всі іспити другої чверті, склала на «п'ять». Залишився останній... Вирішальний.

— Сонько, як щодо відсвяткувати складання іспитів? — навпроти дівчини зупиняється худорлявий блондин і підморгує їй. — Чи наша староста, як завжди, залишається біла ворона і йде проти всіх? Хоча, знаєш, я не проти приватної зустрічі. — Розтягує губи в огидній посмішці. — Познайомимося ближче?

Ерік Панов – місцева знаменитість. Вчиться в універі, тільки тому, що його батько люб'язно став меценатом цього закладу. Спочатку Ерік навчався на очному відділенні, але після одного не особливо приємного інциденту, але для нього напевно, він був дуже приємний... Хлопець зайнявся сексом зі старшокурсницею в учительській, це все зняв на відео і воно випадково потрапило до мережі. Після цього, бідну дівчину відрахували, а «гроші» отця Панова старшого перевели хлопця на заочку до Софи.

Останні кілька місяців Панов домагався розташування старости. Двозначно добивався. Переходячи межі. Зараз, дівчина була не в настрої вислуховувати все це маячню і зважилася на заслужену грубість. Йому ще пощастило, що він не мав справ з Арісом.

Соня поправляє величезний бант на своїй блузці та без сорому тицяє хлопцю в обличчя безіменний палець, де красуються два кільця: одне тонке з важким каменем, а друге гладке і широке.
Збоку це виглядає, ніби дівчисько тицяє йому «фак».

— Вибач, — вимовляє не опускаючи руку, — Я сьогодні святкую день народження своєї доньки. А ще, у мого чоловіка є чудова бита, він з радістю протре її від пилу і зітре нею цю ідіотську усмішку з твого обличчя. Я із задоволенням подивлюся на це видовище. Зазвичай після божевільного виплеску адреналіну, у нас із чоловіком найкрутіший секс. Тому не витрачай час на мене.

Хто ця дівчина? Від колишньої Соні нічого не залишилося. Нині, вона перетворилася на дорослу, впевнену у собі жінку, яка вміє чітко позначати свої межі. Яка знає чого хоче від життя. А хоче вона бути улюбленою дружиною і найкращою мамою.

— А ти не така зубрила, як здається з першого погляду. У Тихому вирі чорти водяться? Так? — раніше помічена хіть на обличчі хлопця випаровується. На зміну їй приходить агресивність. Нікому не подобається бути кинутим. Особливо самозакоханому самцю, яким він вважав себе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍