Читати книгу - "Людина розумна"

складання мап нашої планети та каталогізації тваринного царства, ніж Галілео Галілей, Христофор Колумб та Чарльз Дарвін разом узяті. Навіть якби ці окремі генії не народились, їхні ідеї, мабуть, спали б на думку іншим. А от якби не було належного фінансування, компенсувати це не зміг би жоден блискучий інтелект. Якби, наприклад, не народився Дарвін, ми би сьогодні вважали автором теорії еволюції Альфреда Рассела Воллеса, який висунув ідею еволюції шляхом природного добору незалежно від Дарвіна на кілька років пізніше. А от якби європейські інвестори не фінансували географічні, зоологічні та ботанічні дослідження по всьому світі, то ні Дарвін, ні Воллес не отримали би необхідних емпіричних даних для детальної розробки теорії еволюції. Цілком можливо, що вони би навіть не намагалися це зробити.

Чому ж мільярди починають перетікати з кишень уряду та бізнесу до лабораторій та університетів? В академічних колах є доволі багато наївних людей, які вірять у чистий потяг до науки. Вони вірять, що уряд та бізнес готові альтруїстично надавати їм кошти для реалізації будь-якого дослідного проекту, який тільки виникне в їхній уяві. Але навряд чи це описує реальну ситуацію з фінансуванням науки.

Більшість наукових досліджень фінансуються тому, що хтось вірить у їхню здатність допомогти в досягненні тієї чи іншої політичної, економічної або релігійної мети. Наприклад, у ХVІ столітті королі та банкіри витрачали величезні кошти на фінансування географічних експедицій навколо світу, але жодної копійки на вивчення дитячої психології. Причина полягала в їхньому сподіванні, що нові географічні відкриття дозволять їм підкорити нові землі та заснувати торговельні імперії, тоді як у розумінні дитячої психології вони не бачили жодної вигоди.

У 1940-х роках уряди Сполучених Штатів Америки та Радянського Союзу витрачали величезні кошти на дослідження у царині ядерної фізики, а не підводної археології. Вони сподівалися, що перше дозволить їм розробити ядерну зброю, тоді як друге навряд чи допоможе виграти можливу війну. Самі вчені не завжди розуміють політичні, економічні та релігійні інтереси, що рухають грошовими потоками. Багато вчених дійсно керуються чистим інтелектуальним інтересом. Проте вони дуже рідко диктують науковий порядок денний.

Навіть якби ми дуже хотіли фінансувати чисту науку без жодного впливу політичних, економічних або релігійних інтересів, це було би, мабуть, неможливо. Зрештою, наші ресурси обмежені. Попросіть конгресмена виділити додатковий мільйон доларів на національний науковий фонд теоретичних досліджень, і він обґрунтовано спитає, чи не краще пустити ці гроші на фінансування підготовки вчителів або надання необхідних податкових канікул проблемній фабриці в його окрузі. Щоб отримати гроші, ми повинні вміти відповідати на питання, на кшталт: «Що важливіше?» та «Що краще?» А це – не наукові питання. Наука може пояснити, що існує в світі, як це працює та що може бути в майбутньому. Вона, за визначенням, не претендує на знання того, що має бути в майбутньому. Лише релігії та ідеології шукають відповідь на такі питання.

Уявіть таку проблему: двоє біологів з одної кафедри, які мають однакові професійні навички, подали заявку на грант розміром один мільйон доларів для фінансування їхніх поточних дослідних проектів. Професор Слаґгорн хоче вивчити хворобу, що вражає вим’я корів, викликаючи зниження виробництва в них молока на 10 %. Професорка Спраут хоче вивчити, чи страждають корови психічно, коли їх відділяють від їхніх телят. Якщо припустити, що загальна сума грошей обмежена і фінансувати обидва дослідні проекти неможливо, якому з них слід віддати перевагу?

Наукової відповіді на це питання немає. Є лише політичні, економічні та релігійні відповіді. У сьогоднішньому світі очевидно, що кращій шанс отримати гроші має професор Слаґгорн. Не тому, що захворювання вим’я, з наукової точки зору, є цікавішим за коров’ячу психіку, а тому, що молочна промисловість, яка отримає користь від цього дослідження, має більшу політичну та економічну вагу, ніж лобі захисників прав тварин.

Можливо, в суворому індуїстському суспільстві, де корови священні, або в суспільстві, що рішуче підтримує права тварин, професорка Спраут мала би більший успіх. Але оскільки вона живе в суспільстві, що цінує комерційний потенціал молока та здоров’я своїх громадян вище за почуття корів, для неї краще було б розписати свою заявку на фінансування з урахуванням цих чинників. Наприклад, написати таке: «Депресія призводить до зниження виробництва молока. Якщо ми розумітимемо душевний світ дійних корів, то зможемо розробити ліки, що покращуватимуть їхній настрій, таким чином збільшуючи виробництво молока на 10 %. За моїми оцінками, щорічний обіг глобального ринку таких ліків для корів становитиме 250 мільйонів доларів».

На жаль, наука не здатна встановлювати власні пріоритети. Вона також не здатна визначати, що робити з її відкриттям. Наприклад, з суто наукової точки зору, неясно, що нам слід робити з нашим дедалі більшим розумінням законів генетики. Чи слід нам скористатися цими знаннями для лікування раку, створення раси генетично модифікованих суперменів чи, може, виведення дійних корів із вим’ям величезного розміру? Очевидно, що ліберальний уряд, комуністичній уряд, нацистський уряд та капіталістична бізнес-корпорація могли би скористатися одними й тими самими науковими відкриттями для досягнення зовсім різних цілей, і немає жодної наукової причини для того, щоби віддати перевагу одному застосуванню перед іншими.

Коротко кажучи, наукові дослідження можуть процвітати лише в союзі з якоюсь релігією чи ідеологією. Ідеологія виправдовує вартість досліджень. Взамін вона впливає на науковий порядок денний та визначає, що робити з отриманим відкриттям. Отже, з метою осягнути, як людство дійшло до Аламогордо та Місяця – а не до якоїсь іншої альтернативи, – недостатньо вивчити досягнення фізики, біології та соціології. Треба врахувати ідеологічні, політичні та економічні сили, які формували фізику, біологію та соціологію, підштовхуючи їх в одних напрямках, водночас нехтуючи іншими.

Зокрема, на нашу увагу заслуговують дві сили: імперіалізм та капіталізм. Дехто навіть вважає цикл зворотного зв’язку між наукою, імперією та капіталом головним двигуном історії протягом останніх 500 років. Робота цього циклу аналізується в наступних розділах. Спершу ми розглянемо процес об’єднання науки та імперії, а потім вивчимо, як вони обидві під’єдналися до грошового насоса капіталізму.

15. Союз науки та імперії

Наскільки Сонце віддалене від Землі? Це питання інтригувало багатьох астрономів, особливо після заяви Коперника про те, що в центрі всесвіту розташоване саме Сонце, а не Земля. Ціла низка астрономів та математиків намагались обчислити цю відстань, але їхні методи давали дуже різні результати. Нарешті, в середині ХVІІІ століття був запропонований надійний спосіб вимірювання. Річ у тім, що кожні кілька років планета Венера проходить якраз між Сонцем та Землею. Якщо дивитися з різних точок земної поверхні, тривалість цього проходження варіюється