Читати книгу - "Замок"

Але достатньо буде К. тільки наблизитися до неї, нагадати про все, що свідчить на його користь, і вона знову належатиме йому, достатньо тільки виправдати свій візит до дівчат тим успіхом, який це йому принесло. Але попри ці роздуми, якими він намагався заспокоїти себе, йому було тривожно. Ще так недавно він гордо розповідав Ользі, що Фріда – його єдина опора, а тепер з'ясувалося, що ця опора не надто міцна і, щоб похитнути її, не потрібно навіть втручання впливової особи. Достатньо цього не надто апетитного помічника, цього шматка м'яса, що часом справляє враження не зовсім свіжого, а проте викрав Фріду.

Єремія вже почав віддалятися, та К. покликав його знову.

– Єреміє, – сказав він, – я хотів би бути з тобою цілком відвертим, дай мені відповідь на одне-єдине питання. Ми більше не перебуваємо в стосунках пана і слуги, і не лише ти радієш із цього, але й я, отже, нам немає сенсу обманювати одне одного. У тебе на очах я ламаю різку, яка призначалася тобі, бо шлях через сад я обрав не зі страху, а щоб застати тебе несподівано і всипати різкою. Але не ображайся на мене за це, бо це вже в минулому; якби ти не був нав'язаним мені канцелярією слугою, а звичайним знайомим, ми, без сумніву, порозумілися б, хоча твій вигляд мене часом і дратує. І ми можемо зараз надолужити все втрачене в цьому плані.

– Ти думаєш? – запитав помічник, утомлено потер очі й позіхнув. – Я міг би пояснити тобі все детальніше, але не маю часу, мушу бігти до Фріди. Крихітка чекає на мене, вона ще не вийшла на роботу, бо господар послухав мене і дав їй трохи часу на відпочинок, хоча вона і рвалася відразу до праці, мабуть, щоб швидше все забути, тож ми хотіли б провести цей час разом. Що ж до твоїх слів, у мене немає ні підстав брехати тобі, ні бажання довіряти. Зі мною все трохи інакше, ніж із тобою. Поки я був на службі, ти був для мене дуже важливою особою, ясна річ, не завдяки твоїм особистим якостям, а через службові обов'язки, і я зробив би для тебе все, що б ти захотів, але тепер ти мені байдужий. І зламана різка зовсім мене не зворушує, а лише нагадує, якого брутального пана я мав, це не міняє мого ставлення до тебе.

– Ти так зі мною говориш, – сказав К., – ніби маєш цілковиту певність, що ніколи більше не муситимеш мене боятися. Але це не так. Я думаю, ти ще не звільнився від мене, бо так швидко тут нічого не вирішується.

– Часом навіть швидше, – заперечив Єремія.

– Часом, – сказав К. – Але наразі немає підстав думати, що саме так трапилося зараз, в кожному разі, ні ти, ні я не тримаємо в руках письмового повідомлення про це. Справа тільки розглядається, і я ще не втручався в її хід, але неодмінно це зроблю. І якщо все вирішиться не на твою користь, це означатиме, що ти недостатньо працював, аби твій пан був задоволений твоєю службою, і тоді, можливо, я поспішив зламати різку. Звичайно, Фріду ти відбив, і це окрилило тебе, але при всій моїй повазі до тебе, навіть якщо ти мене більше й не поважаєш, достатньо буде кількох моїх слів до Фріди, щоб розвіяти всю ту брехню, за допомогою якої ти її переконав. А тільки брехня могла примусити Фріду відвернутися від мене.

– Ці погрози мене не лякають, – сказав Єремія. – Ти ж зовсім не хочеш мати мене своїм помічником, боїшся мене як помічника, ти взагалі боїшся помічників, бо тільки зі страху вдарив бідного Артура.

– Мабуть, – сказав К. – Але хіба від цього йому менше боліло? Можливо, в такий спосіб я тобі ще не раз покажу свій страх. І оскільки я бачу, що тобі робота помічника не подобається, то для мене, попри весь страх, найбільшим задоволенням буде змушувати тебе до цього. І тому цього разу я поставлю собі за мету, щоб мені призначили лише тебе самого, без Артура, тоді я зможу приділити тобі більше уваги.

– Ти думаєш, – сказав Єремія, – що я хоча б трохи боюся цього всього?

– Саме так я й думаю, – відповів К. – Трохи ти боїшся в кожному разі, а якщо ти розумний, то боїшся сильно. Бо чого ж ти тоді досі не пішов до Фріди? Скажи, ти кохаєш її?

– Кохаю? – сказав Єремія. – Вона хороша розумна дівчина, колишня коханка Кламма, отже, в будь-якому випадку вигідна партія. І якщо вона мене попросила звільнити її від тебе, чому б мені не зробити цього, тим більше, що тобі це не принесе ніякої шкоди, бо ти вже втішився із клятими сестрами Варнави.

– Тепер я бачу твій страх, – сказав К. – Панічний страх, ти намагаєшся обдурити мене. Фріда просила тільки про одне: звільнити її від здичавілих і по-тваринному хтивих помічників. Я, на жаль, не мав часу належно виконати її прохання, і ось наслідки моєї легковажності.

– Пане землемір, пане землемір! – закричав хтось із вулиці.

Це був Варнава. Він прибіг задиханий, але не забув уклонитися К.

– Мені вдалося, – сказав він.

– Що вдалося? – запитав К. – Ти передав моє прохання Кламмові?

– Це було неможливо, – відповів Варнава. – Я дуже старався, але це було неможливо, я пропхався наперед і простояв цілий день перед самим пультом, хоча мене й не викликали, я стояв так близько, що одного разу мене навіть відсунув убік писар, якому я заступав світло. Я навіть звертав на себе увагу задертою вгору рукою, коли Кламм піднімав очі, що загалом заборонено, найдовше пробув у канцелярії, залишився там наодинці зі слугами, мав щастя ще раз побачити Кламма, який повернувся, але не через мене, він просто хотів щось уточнити у своїй книзі і незабаром знову пішов геть, врешті служка майже вимів мене мітлою, бо я не рухався з місця. Я розповідаю це все, щоб ти знову не казав, ніби незадоволений моєю службою.

– Чим же мені допоможуть всі твої старання, Варна-во, – запитав К., – якщо всі вони були марні?

– Але вони не були марні, – заперечив Варнава. – Коли я виходив зі своєї канцелярії, – я називаю її своєю, – то побачив, як із глибших коридорів повільно бреде якийсь пан. На цю мить усюди було вже