Читати книгу - "Наложниця Темного Лорда, Анні Флейм"

14.5

Відчуваючи, як в грудях спалахує вже знайоме полум'я, я посміхаюсь і обома долонями торкаюсь вилиць чоловіка.

— Я кохаю тебе, Рієннаре, — промовляю я, оцінюючи на смак гарне, шляхетне і гордовите, але чомусь віддалено знайоме ім'я. — І згодна стати твоєю дружиною.

Ошелешений вираз обличчя чаклуна наводить на думку про те, що щось він чимось вкрай здивований. Але вона одразу вилітає з моєї голови, тому що Темний Лорд обома руками пригортає мене до себе та припадає губами до моїх губ у пристрасному поцілунку. Закривши очі та огорнувши руками шию чоловіка, я відчуваю, як мене спочатку кидає в жар, а потім обдає крижаним холодом. Але це відчуття швидко минає, поступаючись рівному та спокійному теплу від міцних обійм. Від його дихання на моїй шиї. І коли я, виринувши з вирви приємних відчуттів, нарешті відкриваю очі, то бачу, що ми вже кудись перемістились. 

Ця кімната схожа на вже знайомі мені покої чаклуна — велике ліжко, камін, кілька крісел, стелажі з книгами. Але вона просторіша і має вікна, крізь які пробиваються тьмяні сонячні промені. Тримаючи мене за руки — амулет з лівої кудись подівся ще під час обійм — Рієннар підтримує мене, допомагаючи встати на ноги. Піднімається сам, а потім підхоплює мене на руки та несе до ліжка.

Обережно опускає мене на перину і кілька секунд дивиться зав'язаний на талії відріз тканини. Повільно розв'язує це імпровізований пояс, прибирає з мого живота та грудей напівпрозорі чорні смуги та відкидає вільні кінці на постіль поряд зі мною. Обережно проводить кінчиками пальців від улоговинки між грудьми до пупка, усміхається і, прикривши очі, м'яко і лагідно торкається губами живота, повторюючи цей шлях у зворотньому напрямку. Та що вище він підіймається, тим частішими та жадібнішими стають його поцілунки, через що чаклун нагадує мені спраглу людину, якій нарешті дозволили напитися. 

Відчуваючи, як по моїх жилах знову розплескується вогонь, я запускаю пальці в його волосся, сама тягнуся до його губ, а згодом вже притягую його, змушуючи лягти на себе. Відчуваю, як тверда чоловіча плоть впирається в низ живота. Повільно рухаю стегнами, насолоджуючись красномовним доказом чужого бажання, доки якоїсь миті не розумію — сорочки на Рієннарі вже немає. За кілька секунд відчуття ковзкої гарячої твердості підказує мені, що штани теж… зникли. А наступної миті чаклун трохи відсторонюється та одним плавним рухом входить всередину на всю довжину.

Впиваюсь нігтями в плечі чоловіка і судомно вдихаю в той час, як моїм тілом прокочується гаряча хвиля.

— Вибач… цього разу… треба швидко, — гаряче шепоче Темний Лорд мені на вухо, і швидкими пружними поштовхами починає втискати мене в перину. 

Я ж можу лише неглибоко та часто дихати, хапаючи ротом повітря. Пекуче і гостре — моє і якесь не моє водночас — задоволення затьмарює розум. Воно вигинає моє тіло дугою, але вага чоловіка заважає цьому. Втім, вже незабаром Рієннар відштовхується руками від ліжка, стає навколішки, підхоплює мене під сідниці та піднімає мої стегна до висоті власних. Кілька сильних та особливо глибоких поштовхів, чоловік з трохи болісною гримасою замружується і з тихим стогоном завмирає. 

Я ж відчуваю, як пульсація від низу живота розповсюджується всім моїм тілом зсередини. У верхній частині живота тим часом відчувається поколювання, яке зграєю мурах розповзається по шкірі на всі боки. Лоскотно і трохи боляче, ніби мою шкіру неглибоко проколюють сотнями тонесеньких голочок. 

— Ось так…

Рієннар повільно видихає і знову опускається на мене. Але, як виявляється, лише для того, щоб перекотитися на спину. Тож, тепер я лежу на ньому. 

А нічого так, зручно. Принаймні, поки він теплий.

Чаклун швидко відновлює рівне та глибоке дихання, але його серце б'ється все ще пришвидшено. Моє ж тіло охоплює приємна знемога, що прийшла замість пульсації та поколювання. Немає полум'я, що вирувало в мені минулого разу, але і слабкості я теж не відчуваю. Просто в'язке та заколисливе відчуття, що отак лежала б та й лежала, доки він всі сили з мене не витягне.

Хоча, щодо цього треба буде запитати. Раптом ми тепер і торкатися одне одного зможемо без… супутніх проблем.

 Але це — якось згодом. Тому що зараз мені несамовито хочеться спати. Та тільки-но я починаю рухатися, аби сповзти з чоловіка та притиснутися до його боку, як сильні руки підхоплюють мене, ліжко перевертається перед моїми очима, і я виявляю себе закинутою грудьми на плече чаклуна.

— Гадаю, — оголошує Темний Лорд, — нам обом зараз слід навідатися до купальні.

— Я спати хочу, — оголошую я, прикидаючи, чи буде мені зручно спати на плечі чоловіка. 

Тепер вже не лише за статтю, але й за статусом. Цікаво, як довго я до цього звикатиму? І взагалі, наскільки складно бути дружиною чаклуна? Ще й такого…

Якого?..

— Незабаром поспиш, — в голосі Рієннара чути усмішку. — Пригни голову, — додає він, — тут низький одвірок.

Я слухняно дотримуюсь поради, але нічого не відповідаю. В голові знову спливає думка про те, чому мені знайоме його ім'я. Де і коли я його чула?

Рієннар, Рієннар, Рієннар…

Водночас із вологим та теплим дотиком повітря купальні до моєї шкіри я відчуваю, як моє серце завмирає від розуміння, звідки я знаю ім'я свого… тепер вже чоловіка.

Рієннар Зрадник.

Чаклун, який проклав шлях до іншого світу і привів звідти демонів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍