Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

глава 38.1

Деміон

 

Як же прекрасно прокидатися в ліжку зі своєю бонобi. Не тоді, коли Христина завертала себе в ковдру, залишаючи тільки обличчя, а коли вона спала в його обіймах. Маленька дівчинка, така ніжна, кохана і навіжена одночасно.

Такий момент коштував всіх його обманів. Яке ж прекрасне це почуття.

- Хочеш їсти? - запитав він, побачивши, що вона прокинулася.

- Дуже, і бажано чогось кисло-солодкого з сіллю, - поцілувавши його в шию, сказала Христина.

Деміон задумався над дивними вподобаннями  їжі своєї бонобi. Що може бути одночасно кислим, солодким і солоним? Втім був один плід на території Ельзи, варто було туди навідатися, щоб догодити бажанням Христини.

- Я тобі ще повинен дещо сказати, - відхиляючи голову, щоб побачити обличчя дівчини, промовив він.

- І я хочу тобі сказати важливу новину, - опустивши погляд, сказала Христина.

Деміон насупився. Не подобалися йому такі розмови. «Важлива новина», звучало дуже насторожуюче.

- Давай ти перша, - торкаючись її волосся, сказав він.

- Краще ти.

Чоловік не став сперечатися.

- Як ти ставишся до того, щоб сьогодні познайомитися зі своєю мамою? - спитав вiн обережно.

- Не смішно! Моя мама померла, - звільняючись від його обіймів, сказала Христина.

Вона сіла на ліжку, кутаючись у ковдру.

- Ні, Шаіра жива. Актур тобі сказав неправду.

- Якщо вона жива, то я тим паче не хочу її бачити. Ця жінка кинула мене, відправившись до дракона. Шаіра зробила свій вибір, і він був не на нашу з татом користь, - з гіркотою в голосі промовила Христина.

- Не варто так говорити, не знаючи правди. Можеш сама сказати їй все в очі, почути її версію.

- Я не хочу, - впевнено відповіла дівчина.

- А якщо скажу, що твій батько зараз з твоєю мамою?

Христина недовірливо подивилася на Деміона.

- Цього не може бути.

- Все в цьому житті може бути, - присуваючись поближче до Христини, провимовив він. Чоловік притягнув бонобi до себе. - Якщо ти не готова до зустрічі, то можемо почекати з візитом ввічливості.

- Я скучила за батьком, - поклавши голову йому на плече, сказала Христина. - Щоб побачити його мені доведеться поговорити з Шаірою, я згодна.

- А яку новину ти хотіла мені повідомити?

- Хотіла уточнити, народжуються у бонобi драконів дочки? - не піднімаючи погляду на чоловіка, запитала вона.

- Зазвичай, тільки сини. За всю історію існування цього світу, тільки гідра змогла народити від дракона дочку, але вона не була його справжньою, а чому ти питаєш?

- Просто дівчинку хотіла, ну раз ні, нехай хлопчик буде, - малюючи пальцем візерунки на його оголених грудях, вимовила Христина.

Деміон завмер, не вірячи почутому. Його бонобi таким дивним способом вирішила сказати про свою вагітність?

- Мала, я стану татом? - чоловік взяв її за підборіддя, змушуючи подивитися в очі.

Христина кивнула і посміхнулася.

Деміон міцно притиснув її до себе. Почуття повного щастя охопило його душу.

- Дякую тобі, дружино.

Чоловік, відсторонюючись, заглянув в її  рідні, сіро-зелені очі. Як же сильно він її любить. Деміон нахилився, цілуючи такі солодкі губи Христини.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍