Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

глава 38.2

Шаіра

 

З самого ранку жінка не знаходила собі місця. Сьогодні повинна прибути дочка з Деміоном, і Шаіра не знала, як їй правильно себе вести. Щоб вона не сказала, дочка все нічому не повірить, адже жінка не брала участі у її житті та вихованні. Нехай вона любила свою маленьку кровиночку, але, по суті, вони одна для одної чужі люди.

- Шаіра, - покликав  Актур, бачачи її хвилювання, - все буде добре, я розповім доньці правду, яку приховував стільки років, і вона все зрозуміє. Христина розумна дитина. Чоловік поклав свої руки їй на плечі, підійшовши ззаду.

- Я так довго чекала цього моменту, - повертаючи голову в його бік, вимовила вона.

- Пробач, що позбавив тебе можливості взяти участь у вихованні нашої дочки.

- Я давно тебе пробачила.

Шаіра погладила руку Актура, що лежала у неї на плечі.

Почувся шум в іншій кімнаті, чоловік поспішив туди, ведучи за собою Шаіру. 

Перш ніж увійти в зал, жінка зупинилася і глибоко вдихнула, набираючись сміливості. Зараз відбудеться зустріч, яку вона чекала стільки років.

Красива пара стояла біля каміна. Деміон обіймав струнку блондинку за талію.

Шаіра нерішуче зупинилася, не знаючи, як поводитися далі. Актур,  тримаючи її за руку, зробив рух у бік дочки. Коли вони підійшли зовсім близько, чоловік відпустив жінку і відкрив обійми для Христини. Дівчина, витираючи сльозу, кинулася йому на шию.

- Таточку, я так переживала. Де ти пропадав? Вже не сподівалася  побачити. Прокинулась, а тебе немає. А потім прийшов адвокат, я зробила, як ти вчив ....

Вона все говорила і говорила, не відпускаючи рідну людину з обіймів, а по щоках текли сльози. Шаіра теж не могла стримати емоції і також плакала. Жінка бачила свою дочку зовсім крихіткою, і була з нею тільки два місяці, а потім перемістилася до свого дракона. Почуття втрати, любові до своєї дитини всі ці роки тривожили її душу. Вона й не сподівалася, що колись  побачить свою Христинку.

- Люба, я хотів би тебе з деким познайомити, - випускаючи з обіймів дочку, - сказав Актур.- Я завжди говорив тобі неправду, з егоїстичних міркувань, брехав про смерть твоєї матері, думаючи, що так зможу про неї забути.

Христина подивилася у бік жінки, яка плакала. Шаіра витирала сльози рукою, не перестаючи дивитися на красуню дочку.

- Вона зробила свій вибір, не на нашу користь, - піднявши підборіддя вгору, вимовила дівчина.

- Христя, Шаіра не по своїй волі покинула тебе, - обіймаючи за плечі свою дочку, вимовив Актур, - Вона ніколи б тебе не залишила. У той момент, коли її закликав дракон, я тримав тебе на руках, саме тому ти залишилася зі мною. Про що я, до речі, жодного дня не пошкодував. Ти точна моя копія.

Христина не поспішала обіймати жінку, яку бачила вперше.

Шаіра і не наполягала, на все свій час, головне, що дочка тут, поруч ....

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍