Читати книгу - "Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Куплені речі акуратно складені в комоді: крихітні боді, м'які пелюшки, маленькі шкарпетки, які здавалися неймовірно милими. Я не раз заходила до кімнати й просто сиділа там, проводячи пальцями по м’яких ковдрочках, відчуваючи, як хвилювання змішується з нетерпінням.
Олег теж змінювався. Він став ще уважнішим, ніжнішим. Часто цілував мене в живіт і з усмішкою говорив:
— Маленьке, я вже не можу дочекатися зустрічі з тобою.
Він так хвилювався, що щовечора перечитував книжки про батьківство, а одного разу навіть самостійно склав дитяче крісло для авто, гордо показуючи мені результат своєї роботи.
Я відчувала, що кожен день наближає нас до найважливішої миті в житті. Залишалося зовсім небагато…
У той день я, як завжди, займалася ранковими справами. Кіт терся об мої ноги, нетерпляче вимагаючи свою порцію їжі. Усміхнувшись, я нахилилася, щоб насипати йому корм у миску.
Раптом гостра біль пройшла животом, і я різко завмерла, хапаючи повітря. Долоня мимоволі лягла на округлий живіт.
— Ой… — тихо прошепотіла я, намагаючись вирівнятися, але біль не відпускав.
Кіт голосно нявкнув, ніби теж щось відчув, і потерся об мене ще сильніше. Я повільно випрямилася, зробила глибокий вдих і видих. Можливо, це просто звичайне напруження м’язів? Але за кілька секунд знову відчула знайомий спазм.
Серце почало битися швидше.
— Олег! — покликала я, сподіваючись, що він ще вдома.
Олег влетів на кухню майже миттєво, широко розплющивши очі.
— Що сталося?
Я притримувала живіт і відчувала, як хвилями накочується біль. Подивилася на нього, намагаючись зібратися з думками.
— Здається… почалося, — прошепотіла я, хапаючи його за руку.
Його обличчя на мить застигло в непідробному шоку, а потім він стрепенувся, миттєво увімкнувшись у дію.
— Добре, все добре! Дихаємо, кохана, спокійно, — швидко заговорив він, підтримуючи мене під лікоть. — Зараз ми їдемо в лікарню.
Він уже витягував телефон, викликаючи таксі, хоча я знала, що його машина стоїть прямо біля під’їзду. Панікував. Але це було так мило, що я ледь не засміялася крізь біль.
— Олег, — торкнулася його руки, щоб привернути увагу. — Візьми сумку для пологового. Вона біля дверей.
— Точно! Сумка! — він майже побіг до передпокою.
Я глибоко вдихнула, борючись із новою хвилею переймів, і зрозуміла: усе справді почалося. Зовсім скоро ми зустрінемо наше маленьке диво.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав», після закриття браузера.