Читати книгу - "Homo Deus"

технологій створюють інтернет — і рабини сперечаються, чи ортодоксальним євреям можна ним користуватися. Феміністи закликають повернути жінкам владу над своїм тілом — і вчені муфтії обговорюють, як протистояти цим підривним ідеям.

Запитайте себе: що було найзначнішим відкриттям, винаходом чи твором XX століття? Складне запитання, бо важко вибрати з довгого переліку кандидатів, включно з науковими відкриттями, такими як антибіотики, технологічними винаходами на зразок комп’ютерів та ідеологічними напрямками на зразок фемінізму. А тепер запитайте себе: що було найвпливовішим відкриттям, винаходом чи твором традиційних релігій — ісламу й християнства — у XX столітті? Це також дуже складне запитання, бо нема із чого вибирати. Що відкрили священики, рабини й муфтії у XX столітті, що можна було б згадати одним подихом поряд з антибіотиками, комп’ютерами чи фемінізмом? Розібравшись із цими двома запитаннями, скажіть, звідки з’являться значні зміни у XXI столітті: з Ісламської держави чи з Google? Так, Ісламська держава знає, як завантажити відео на YouTube, однак, окрім індустрії тортур, якими новими винаходами може похвалитися останнім часом Сирія чи Ірак?

Мільярди людей, включно-з багатьма вченими, продовжують використовувати релігійні священні писання як джерело обґрунтувань, однак ці тексти більше не є джерелом творчості. Згадайте, наприклад, про прийнятність шлюбу ґеїв чи духовенство жінок для прогресивніших відгалужень християнства. Звідки походить ця прийнятність? Не із читання Біблії, святого Августина чи Мартіна Лютера. Радше вона походить із таких текстів, як «Історія сексуальності» Мішеля Фуко чи «Маніфест кіборга» Донни Гаравей. Однак істинні християни, хоч би якими прогресивними вони були, не можуть погодитися на виведення своєї моралі з Фуко й Гаравей. Тож вони звертаються до Біблії, святого Августина й Мартіна Лютера і проводять найретельніший пошук. Вони читають сторінку за сторінкою, оповідь за оповіддю з великою увагою, допоки не відкриють те, що ЇМ треба: якусь максиму, притчу або вказівку, які при достатньо творчій інтерпретації підтвердять, що Бог благословляє шлюби ґеїв, а жінок можна висвячувати у сан. Тоді вони використовують ідею, що походить із Біблії, хоча насправді її джерелом є Фуко. Біблію зберігають як джерело обґрунтувань навіть попри те, що вона більше не є справжнім джерелом натхнення.

Ось чому традиційні релігії не пропонують реальних альтернатив лібералізму. Їхні священні писання нічого не можуть сказати про генну інженерію чи штучний інтелект, і більшість священиків, рабинів і муфтіїв не розуміють останніх відкриттів у біології й комп’ютерних науках. Бо якщо ви хочете зрозуміти ці революційні досягнення, то не маєте іншого вибору — вам треба читати наукові статті й проводити лабораторні експерименти замість запам’ятовувати і обговорювати стародавні тексти.

Це не означає, що лібералізм може спочити на лаврах. Щоправда, він виграв релігійні війни гуманізму і на 2016 рік не має жодної життєздатної альтернативи. Однак сам його успіх може містити зерна його руйнації. Тріумфальні ліберальні ідеї нині штовхають людство до досягнення безсмертя, щастя й божественності. Під тиском начебто безпомильних бажань споживачів і виборців учені й інженери докладають дедалі більше зусиль для здійснення цих ліберальних проектів. Однак те, що вчені відкривають, і те, що інженери розробляють, може ненавмисне демаскувати недоліки, притаманні ліберальному баченню світу, і сліпоту споживачів та виборців. Коли генна інженерія і штучний інтелект покажуть свій повний потенціал, лібералізм, демократія й вільні ринки можуть стати так само непотрібними, як кам’яні ножі, аудіокасети, іслам і комунізм.

Ця книжка почалася з прогнозу, що у XXI столітті люди намагатимуться досягти безсмертя, щастя й божественності. Цей прогноз не дуже оригінальний чи глибокодумний. Він просто відображає традиційні ідеали ліберального гуманізму. Оскільки гуманізм так довго робив життя, емоції й бажання людей священними, то навряд чи буде несподіванкою, що гуманістична цивілізація захоче максимізувати тривалість життя, щастя й силу людини.

Однак третя, заключна частина книжки доводитиме, що намагання реалізувати цю гуманістичну мрію людства підірве самі основи гуманізму через стрімкий розвиток нових постгуманістичних технологій. Віра гуманістів у почуття дала нам змогу отримувати вигоду від плодів сучасної угоди, не сплачуючи за неї. Нам не потрібні жодні боги, щоб обмежити нашу силу і отримати смисл, — вільний вибір споживачів і виборців дає нам той смисл, якого ми потребуємо. Тоді що ж станеться, коли ми зрозуміємо, що споживачі й виборці ніколи не роблять вільного вибору, і коли матимемо технологію для розрахунку, формування чи обману їхніх почуттів? Якщо увесь світ прив’язаний до людського сприйняття, що станеться, коли це сприйняття стане ще одним штучно формованим продуктом, який нічим не відрізняється від будь-якого іншого товару в супермаркетах?

ЧАСТИНА III. Homo sapiens втрачає контроль

Чи зможуть люди і далі керувати світом і надавати йому смислу?

Чим біотехнологія і штучний інтелект загрожують гуманізму?

Хто може успадкувати людство і яка нова релігія може замінити гуманізм?

Розділ 8. БОМБА СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ В ЛАБОРАТОРІЇ

У 2016 році в світі домінує ліберальний пакет індивідуалізму, прав людини, демократії й вільного ринку. Однак наука XXI століття підриває основи ліберального порядку. Оскільки наука не має справи з питаннями цінностей, вона не може визначити, у чому ліберали праві: у поцінуванні свободи над рівністю чи в пошануванні індивідуального над колективним. Однак подібно до будь-якої іншої релігії, лібералізм теж базується не лише на абстрактних моральних судженнях, а й на тому, що вважається фактологічними твердженнями. А ці фактологічні твердження не піддаються ретельній науковій перевірці.

Ліберали цінують індивідуальну свободу настільки, що вірять у те, що люди мають вільну волю. За лібералізмом рішення виборців і споживачів не є ані детермінованими, ані випадковими. Звичайно, на людей впливають зовнішні сили й випадкові події, однак врешті-решт кожен з нас відчуває чарівну паличку свободи й вирішує сам за себе. Ось чому лібералізм надає такої важливості виборцям та споживачам і спонукає нас слухатися свого серця й того, що ми сприймаємо як добре. Саме наша вільна воля наповнює світ смислом, а оскільки ніхто інший не може знати, що ви насправді відчуваєте, й не може точно передбачити ваш вибір, вам не треба вірити жодному «Старшому братові»[29],