Читати книгу - "Homo Deus"

набрав ходи і змінив світ значно глибше, аніж самопроголошені месії Китаю й Судану. Якщо вам подобаються національні системи охорони здоров’я, пенсійні фонди й безкоштовні школи, то маєте подякувати за них Марксу й Леніну (а також Отто фон Бісмарку) значно більше, ніж Хуну Сюцюаню чи Магді.

Чому Маркс і Ленін досягли успіху там, де Хун і Магді зазнали невдачі? Не тому, що соціалістичний гуманізм був у філософському сенсі складніший, аніж ісламська й християнська теологія, а радше через те, що Маркс і Ленін приділили значно більше уваги зрозумінню технологічних та економічних реалій свого часу, ніж ретельному вивченню стародавніх текстів і пророчих мрій. Парові двигуни, залізниці, телеграф та електрика створили нечувані раніше проблеми, а також безпрецедентні можливості. Сприйняття, потреби й сподівання нового класу міського пролетаріату просто надто відрізнялися від біблійного селянства. Щоб дати відповідь на ці потреби й сподівання, Маркс і Ленін вивчали, як працює паровий двигун, як діє вугільна шахта, як залізниці формують економіку та як електрика впливає на політичну боротьбу.

Леніна якось попросили визначити комунізм одним реченням. «Комунізм — це радянська влада, — сказав він, — плюс електрифікація всієї країни». Не може бути комунізму без електрики, без залізниць і радіо. Ви не змогли б встановити комуністичний режим у Росії XVI століття, бо комунізму потрібна концентрація інформації й ресурсів у одному центрі. «Від кожного за здатністю, кожному-за потребами» працює лише тоді, коли продукцію можна легко збирати докупи й розподіляти на великих відстанях і коли діяльність можна відстежувати й координувати по всій країні.

Маркс і його послідовники розуміли нові технологічні реалії й нове людське сприйняття, тож вони мали доречні відповіді на нові проблеми індустріального суспільства, а також оригінальні ідеї стосовно того, як отримати вигоду від безпрецедентних можливостей. Соціалісти створили сміливу нову релігію для сміливого нового світу. Вони обіцяли спасіння через технологію й економічну науку, тим самим встановлюючи першу технорелігію в історії й змінюючи основи ідеологічного дискурсу. До Маркса люди визначали й розділяли себе за своїми поглядами стосовно Бога, а не способів виробництва. Починаючи з Маркса питання технології й економічної структури стало значно важливішим і розділяло значно більше, ніж дебати про душу й потойбічне життя. У другій половині XX століття людство мало не знищило само себе в суперечці про способи виробництва. Навіть найзапекліші критики Маркса і Леніна приймали їхню основну позицію стосовно історії й суспільства і починали приділяти значно більше уваги технології та виробництву, аніж Богові й небесам.

У середині XIX століття мало хто був настільки уважним, як Маркс, тож лише кілька країн взялися за швидку індустріалізацію. Ці кілька країн захопили увесь світ. Водночас інші країни не змогли зрозуміти, що відбувається, а тому спізнилися на потяг прогресу. Індія Даянанди й Судан Магді все ще були більше поглинуті Богом, аніж паровими двигунами, тож їх окупувала й експлуатувала індустріальна Британія. Лише останніми роками Індія змогла досягти значного прогресу в звуженні економічного й геополітичного провалля, що відділяло її від Британії. Судан усе ще борсається далеко позаду.

* * *

На початку XXI століття потяг прогресу знову відправляється від станції, і це, мабуть, буде останній потяг, який від’їжджає від станції під назвою «Ното sapiens». Ті, хто спізниться на цей потяг, ніколи не матимуть другого шансу. Щоб отримати в ньому місце, треба зрозуміти технологію XXI століття, зокрема силу біотехнології й комп’ютерних алгоритмів. Ця сила значно потужніша, ніж пара й телеграф, і її будуть застосовувати не лише для виробництва їжі, одягу, транспортних засобів і зброї. Головною продукцією XXI століття будуть тіла, мізки й розум, і розрив між тими, хто знає, як конструювати тіла й мізки, і тими, хто не знає, буде значно більшим, аніж між Британією Діккенса й Суданом Магді. Насправді він буде більшим, аніж розрив між sapiens і неандертальцем. У XXI столітті ті, хто їде в потягу прогресу, набудуть небесної здатності творення й руйнування, а ті, хто залишиться позаду, вимиратимуть.

Соціалізм, що був йельми передовим сто років тому, не зміг позмагатися з новою технологією. Леонід Брежнєв і Фідель Кастро дотримувалися ідеї, яку Маркс і Ленін сформулювали в епоху пари, і не могли зрозуміти силу комп’ютерів і біотехнології. На противагу їм ліберали значно краще адаптувалися до інформаційної епохи. Це почасти пояснює, чому передбачення Хрущова, зроблені в 1956 році, так ніколи й не матеріалізувалися і чому саме ліберальні капіталісти фактично поховали марксистів. Якби Маркс нині воскрес, він, напевно, закликав би кількох своїх прихильників, які ще залишилися, менше часу витрачати на читання «Капіталу» і-більше — на вивчення інтернету й людського генома.

Радикальний іслам перебуває у ще гіршій позиції, аніж соціалізм. Він не наздогнав сучасності навіть після Промислової революції, тож не дивно, що мало доречного він може сказати стосовно генної інженерії й штучного інтелекту. Іслам, християнство й інші традиційні релігії все ще важливі гравці у світі. Однак їхня роль нині значною мірою реактивна. У минулому вони були творчою силою. Наприклад, християнство поширювало єретичне до того уявлення, що всі люди рівні перед Богом, тим самим змінюючи політичні системи людства, соціальну ієрархію і навіть ґендерні стосунки. У своїй Нагірній проповіді Ісус пішов ще далі, стверджуючи, що смиренні й пригноблені є улюбленцями Бога, тим самим перевертаючи піраміду влади на голову і вкладаючи в руки поколінь революціонерів зброю.

На додаток до соціальних і моральних реформ християнство було відповідальним і за важливі економічні й технологічні інновації. Католицька церква створила найскладнішу адміністративну систему в середньовічній Європі й була піонером використання архівів, каталогів, календарів та інших методів обробки даних. Ватикан був найзакритішою організацією Європи з XII століття аж до появи Кремнієвої долини. Ця церква створила перші економічні корпорації в Європі — монастирі, — які тисячу років рухали вперед європейську економіку і впроваджували передові аграрні й адміністративні методи. Монастирі були першими інститутами, що почали використовувати годинники, і протягом століть вони й кафедральні школи були найважливішими навчальними центрами, які допомагали створювати перші європейські університети, такі як Болонья, Оксфорд і Саламанка.

Нині католицька церква продовжує користуватися лояльністю й вірністю сотень мільйонів. Однак і ця, й інші теїстичні релігії вже давно перетворилися з творчих на реактивні сили. Вони заклопотані стримуючими діями ар’єргарду значно більше, ніж передовими новими технологіями, інноваційними економічними методами чи революційними соціальними ідеями. Нині вони здебільшого агонізують над технологіями, методами й ідеями, що поширюють інші рухи. Біологи винаходять контрацептивні піґулки, і папа не знає, що із цим робити. Фахівці у сфері комп’ютерних