Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

Евклідом, сином того Клеагора[280], котрий написав фрески в Лікеї. Він привітав Ксенофонта, радіючи з того, що той залишився живим, і запитав, скільки він надбав коштів. /2/ Ксенофонт, поклявшись, сказав жерцеві, що у нього забракло б грошей навіть на дорогу додому, якби він не продав коня і дещо з речей. /3/ Той не повірив, але коли лампсакійці прислали Ксенофонтові дари гостинності і він став приносити жертву Аполлонові, то Евклід, присутній при цьому, розглянув принесену жертву і сказав, що вірить у те, що коштів у Ксенофонта немає. «Я бачу, — сказав він, — що коли б навіть тобі випала нагода розбагатіти, то цьому на заваді стануть якісь перепони, а якщо таких не виявиться, то ти сам будеш для себе перешкодою». /4/ Ксенофонт погодився із цим. Евклід сказав тоді: «Тобі перешкоджає Зевс-Мейліхій»[281], — і потім він запитав: «Чи приносив ти йому такі жертви, які я влаштовував у вас вдома, тобто жертвоприношення із всепаленням жертви?»[282]. Ксенофонт відповів, що не приносив жертв цьому богові відтоді, як виїхав з дому. Евклід порадив принести жертву згідно з прийнятим ритуалом і запевняв, що це принесе йому щастя. /5/ Наступного дня Ксенофонт попрямував у Офриній, приніс жертву і повністю спалив поросят, згідно із батьківським звичаєм, й отримав гарне знамення. /6/ У той же день прибули для роздачі грошей війську Біон і Навсіклід. Вони запросили Ксенофонта у гості і, здогадуючись, що той лише у превеликій скруті продав свого коня в Лампсаці за 50 дариків, бо чули про те, як сильно він любив його, викупили його, повернули Ксенофонтові і відмовилися від оплати.

/7/ Звідси вони (елліни) пішли по Троаді і, перейшовши Іду, прибули спершу в Антандр і потім, йдучи вздовж берега [азійської частини моря], прийшли у Фівську долину. /8/ Звідти, пройшовши через Атрамітий і Кітоній, вони прийшли в долину Каїка і досягли Пергаму в Місії.

Тут Ксенофонт був гостинно прийнятий Елладою, дружиною Гонгіла[283] з Еретрії і матір'ю Горгіона і Гонгіла. /9/ Вона розповіла йому, що на рівнині мешкає якийсь перс Асідат[284] і якщо Ксенофонт відправиться туди вночі з 300 солдатів, то він, за її словами, візьме його самого з дружиною й дітьми, а також всі його багатства, яких у нього чимало. Як провідника вона послала з ними свого небожа Дафнагора, до якого ставилася з особливою приязню. /10/ Коли вони зібралися у нього, Ксенофонт приніс жертву, і присутній при цьому жрець Басій з Еліди сказав, що жертовні знаки надзвичайно прихильні для Ксенофонта і той перс буде захоплений. /11/ Отже після вечері Ксенофонт відбув у дорогу, взявши із собою найближчих йому лохагів, які залишалися йому вірними за всіх обставин, з метою їх ощасливити. Відправилися ще близько 600 чоловік, які наполягли на тому, щоб Ксенофонт взяв їх із собою; але лохаги пішли від них, не бажаючи ділитися багатством, яке от-от мало потрапити в їхні руки.

/12/ Коли вони близько опівночі прибули на місце, розташоване в околицях фортеці, раби і більшість худоби утекли, бо елліни не звернули на них уваги, прагнучи захопити самого Асідата і його багатства. /13/ Вони пішли на штурм, але виявилися не в змозі здобути фортецю, бо її мури були грубі і високі, з багатьма бійницями, а численні оборонці відбивалися хоробро. /14/ Тоді вони спробували пробити мури, хоча ті мали товщину до 8 цеглин. До ранку пролом був готовий, та як тільки утворився просвіт, хтось із внутрішнього боку мурів величезним списом протнув наскрізь стегно елліна, що стояв поблизу. Потім вони (перси) стали метати стріли крізь отвір і домоглися того, що було небезпечно навіть підійти до нього на близьку відстань. /15/ На крики оборонців і на запалені ними для виклику допомоги вогні прибули Ітаменей із своїм загоном, а із Команії — ассирійські гопліти й близько 80 гірканських вершників[285], теж найманців царя, і ще до 800 пелтастів, а також кіннота з Парфенія, Аполлонія та інших розташованих поблизу місцевостей.

/16/ Тут довелося подумати про відступ. Забравши скільки там знайшлося рогатої і дрібної худоби і рабів, загнали їх усередину утвореного еллінами каре, думаючи вже не про багатства, а про те, щоб відступ не перетворився на втечу, якщо вони підуть, покидавши здобич, і вороги стануть сміливішими, а солдати слабкодухішими. Тепер же вони відступали, немовби б’ючись за взяту здобич. /17/ А коли Гонгіл побачив, як мало еллінів і як багато нападників-ворогів, він, всупереч волі матері, вийшов у поле із своїм загоном, бажаючи взяти участь у битві. На допомогу з’явився також Прокл, нащадок Демарата, із загонами із Галісарни і Тевфранії. /18/ А загін Ксенофонта вже зазнавав неабиякої шкоди від стрільців із лука і пращників і йшов, вишикувавшись у коло, щоб щити могли служити захистом від снарядів. Елліни з труднощами перейшли річку