Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

Глава 24. Таємниці, змови, клятви та одкровення

Через кілька днів після розмови з мамою, я сиділа в тінистій альтанці, увитій виноградом, завдяки якому у ній панувала благословенна прохолода. Знявши туфлі та закинувши ноги на лаву, я читала книгу про види магії. Не дуже шляхетно звичайно ж так сидіти, але яка з мене аристократка? І треба було саме зараз прийти Райану. Він оцінив картину та весело посміхнувся, його чомусь страшенно розважали мої дивацтва.

- А я тебе шукаю, думав знайду на скелі.

- Так, знаєш, захотілося різноманітності у житті, - пробурмотіла я, опускаючи ноги вниз і неохоче засовуючи їх у туфлі.

Наречений засміявся.

- Жаркувато сьогодні, на скелі тепер не так затишно як раніше, - пояснила я.

Весна скінчилася, літо було в самому розпалі, і сонце вже припікало.

- Так, жарко, - погодився Райан. Він зняв камзол, недбало кинув його на спинку лавки, і сів, звичним рухом закотивши рукава сорочки до ліктів.

І о божечки, які це були руки! Я спіймала себе на тому, що зачаровано розглядаю їх. Сильні, рельєфні, засмаглі. І коли він встиг так засмагнути?

Так, треба закінчувати з цими роздяганнями та роздивляннями.

Я повернула свій погляд на обличчя герцога, хоча мої очі і продовжували проти волі коситися. А він весь цей час з цікавістю спостерігав за блуканнями мого погляду, після чого нахилився до мене і легко поцілував у губи. І  моє серце забилося частіше... Я потяглася до Райана та, осмілівши, обвила його шию руками і відповіла на поцілунок. І цілувала довго, ніжно та пристрасно. Можливо востаннє.

Коли ми відірвалися один від одного та все ще упираючись лобом у мій лоб, він ніжно торкнувся пальцями моїх припухлих губ та прошепотів:

- Вибач, не міг прийти раніше.

- Я розумію. Але тепер ти можеш розповісти все? – також пошепки запитала я.

- Майже все, - чесно зізнався Райан.

Я посміхнулась, погоджуючись на такий компроміс.

- То хто головний лиходій у цій історії? - почала я з ключового питання.

Герцог хмикнув і відсторонився, зручно влаштовуючись на лавці та простягаючи ноги.

- Думаю право називатися головним лиходієм заслужив граф П'єр де Гріонн, батько Крістіана. Завдяки цій спробі викрадення нам вдалося розкрити плани Ферідена щодо Мірадейї та дізнатися про їхні нові магічні відкриття.

Я підперла голову рукою та приготувалась слухати захопливу історію і Райан почав розповідати:

- Те, що Рада магів Ферідена готується до військових дій, не було для нас секретом. Але тільки зараз ми дізналися, як саме вони планували підготувати ґрунт для вторгнення.

Варто сказати, що Феріден давно точить на нас зуб, ще з минулої війни, яку вони програли десять років тому. Тоді Рада магів була дуже впевненою у своїй перемозі, але вони програли, оскільки не врахували міць наших драконів. Занадто покладалися на прогресивні магічні розробки, які, як очікувалося, коситимуть драконів подібно чумі. Драконів і справді багато полягло у тій війні. Мої батьки, дядько та дід поклали життя за свободу Мірадейї.

- І навіть твоя мати? Хіба вона була драконицею? - здивувалась я.

- Ні, не була. Але вона була сильним магом, магістром. Коли «драконячий шип», то й самий винахід феріденців, пробила батькові луску, викликала сильну кровотечу та швидку втрату магії, мати врятувала його. Сама витягла шип, зупинила кров і вкачала у вже несвідоме тіло батька всю свою магію. Але переоцінила свої можливості та померла від втрати магічних та фізичних сил. Батько, коли прийшов до тями і усвідомив, що трапилося, прийшов у шаленство. Він організував прорив на бік ворога, успішно його здійснив, але був поранений вдруге «драконячим шипом», цього разу вже смертельно.

- Яка страшна та трагічна історія… – вразилася я.

Скільки сімейних драм принесла ця війна. І я постійно дізнаюсь все нові.

- Так, страшна. У війні немає нічого хорошого чи красивого, – погодився Райан. - Але повернемося до нашої історії. Маги Ферідена і на цей раз підготували нові розробки. Тепер у сфері менталістики.

Варто визнати, на жаль, що у Мірадейї цей напрямок зовсім не розвинений. Філіп, до речі, зараз активно взявся це виправляти. Через свої зв'язки шукає сильних магів-менталістів в інших країнах та працює над планами по переманюванню їх до нас. Король навіть готовий роздавати титули та землі ключовим та найсильнішим менталістам. Нам потрібні викладачі в магічні академії, де незабаром відкриються нові напрямки менталістики, спеціалісти до Служби безпеки та багато інших.

Так ось, їхні нові розробки стосуються сфери менталістики та контролю над свідомістю. А своєю ціллю вони обрали Верховного мага. Планували через темний ритуал на крові проникнути в його свідомість, щоб маніпулювати. Філіп занадто сильний маг, він би не дозволив так просто проникнути у свій розум. Тому їм був потрібен найближчий кровний родич. Їхня розвідка задарма хліб не їсть і вони знали, що Корделія – не рідна дочка графа. Тож на роль жертви обрали тебе.

План був такий: проникнути у свідомість Верховного мага і дізнатися всю інформацію про підготовку до війни з Феріденом. Згодом - організувати замах на короля. А якщо не вдасться маніпулювати свідомістю Філіпа, то за допомогою надісланого прокляття через откриманий завдяки темному ритуалу зв'язок, вбити його, позбавивши королівство найсильнішого мага.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍