Читати книгу - "Літератор, Тарас Мельник"

— Сергій Соболь з радістю мене замінить. А ще я хотів би запросити до нас у групу цю дівчинку, яку Деканозов відправляв допомагати мені. Це вона докопалася до травми Літератора та допомогла зупинити його вбивства.

— Ти знаєш її біографію? — спробував заперечити Палій.

— Я перед нею не перестану почуватися винним, але у групу я ніколи не набираю за таким принципом. Ця дівчина ще здивує нас з тобою і розкриватиме такі справи, що голова буде крутитися обертами.

— Повірю тобі на слово, — усміхнувся Семен Палій.

***

Через годину після розмови у кабінеті Палій підписав рапорт Стеценка і дозволив йому на цілий рік піти у відпустку. Майор зібрав речі й одразу поїхав у аеропорт, оскільки вже мав куплений квиток до Лондона, звідки пересідав на прямий рейс на свою другу батьківщину.

Перед посадкою увагу Стеценка звернули на себе двоє дівчат. Він кілька секунд дивився на них, не повіривши у зовнішні зміни. Вони стояли біля стійки та усміхалися, коли побачили його з шкіряною сумкою. Марина та Лера ледве змогли вціліти після зустрічі з Літератором, однак відходили від неї дуже швидко і не планували закриватися у собі.

Письменниця із зруйнованою репутацією та відома блогерка дізналися про від’їзд майора і вирішили подякувати йому за врятоване життя особисто. Стеценко не любив подібні зустрічі, але вони були єдиним вартим підсумком його роботи у спеціальній групі. Ніщо для нього так не підкреслювало важливість докладених зусиль, як врятовані життя людей.

— Ми хотіли подякувати вам, — поглянула на Андрія письменниця.

Марина Хмельницька вперше помітила, що перед нею не засушений часом солдафон, а молодий чоловік із приємною зовнішністю. В іншому житті він міг би їй сподобатися та стати джерелом справжнього натхнення для книг.

— Не варто, — перебив Стеценко. — Я радий, що зміг вас врятувати…

— Ми живі тільки завдяки вам, — підтримала нову подругу Валерія. — Тому вертайтеся швидше і знайте, що ми ваші справжні друзі й готові допомогти.

Стеценко не очікував такої щирості, тому почервонів, коли обоє почали обнімати його та цілувати у кількаденну щетину. Марина Хмельницька не стрималася і заплакала в обіймах поліцейського. Вони пережили страшне, але знали, що доки десь поруч працює цей детектив, завжди буде на кого покластися.

— Ви продовжите далі писати свої книги? — запитав Стеценко.

Марина подивилася на нього й усміхнулася, стираючи з лиця сльози.

— Більше такого не писатиму. Я вирішила змінити жанр і писати про щось справжнє. Ніколи не варто зупинятися, навіть якщо підкосили проблеми…

— Тоді чекатиму на книги з автографами і нормальні блоги!

Стеценко ще раз обняв врятованих дівчат і попрямував до пропуску на літак. Востаннє він обернувся, коли пройшов перевірку. Помітивши, як дівчата махали йому на прощання, Андрій теж помахав їм у відповідь. Особливо його тішила врятована Марина, котра намагалася зрозуміти суть відповідальності.

— Чиясь одержимість здатна відступити, — поглянув на своє відображення Андрій Стеценко. — Але графоманство ніхто не в силі перебороти…

Дунаївці (20 березня – 5 травня 2021 року)

Кінець

З цією книгою читають Трилер 280947 Порожні могили Тарас Мельник 34957 Трилер 345076 Повернення Тарас Мельник 22748 Трилер 358201 Свята Земля Тарас Мельник 55499