Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"

на керівну посаду може претендувати лише той, хто підтвердить своє членство у лавах «одержавленої молоді». Те ж стосується і навчання у вищій школі чи університеті.

■ Спроби перетворити молодь на слухняне знаряддя здійснюватимуться внаслідок безсоромного використання молодечого запалу до дії, бажання пригод, здатності захоплюватися ідеями, легкої навіюваності, ще не цілком розвиненої здатності критично бачити світ, конфлікту між поколіннями та запевнень «золотого» майбутнього.

■ В «одержавленої молоді» ідеологічне отруєння проходить у дві фази:

Фаза 1: приваблення, захоплення, засліплення.

Насамперед молодь приваблюють заняття, старанно допасовані до її зацікавлень (як-от автомашини, автошкола, дельтапланеризм тощо). Цю фазу довершують відповідні фільми, поїздки та зустрічі, декоровані життєрадісними кольорами. У першій фазі використовується вся молодіжна риторика: від «автошалу» до «спраги за красою».

Фаза 2: підключення політичних занять.

Спочатку пропонуються лише поодинокі лекції, яких за іншими видами діяльності майже не помітно. Поступово надходить час на все більшу кількість «політгодин», допоки, врешті, це заняття не перетворюється на основний предмет. Паралельно з цим відбувається повільне, практично непомітне переключення спортивної частини навчання на цілеспрямовану військову підготовку.

Оскільки окупація може тривати довго, то небезпека політичного впливу на молодь становить реальну загрозу. Тим більше, що навіть під час війни супротивник надає вирішального значення політичним питанням.

Розкол населення

У прагненні консолідувати свою владу супротивник зіштовхуватиме окремі верстви населення та природні групи зацікавлених осіб одну супроти одної.

Приклади:

■ Надаючи тимчасові обіцянки тій чи іншій верстві населення чи об'єднаній за інтересами групі, окупаційна влада намагається домогтися з їхнього боку симпатії та лояльної співпраці.

■ Не ведися на цей добре прорахований маневр (тактика розколу). Супротивник буде приязним із вами лише доти, доки ви йому потрібні. Як тільки мету буде досягнено, він без найменшого сумніву кине вас на поталу.

■ Ті, що дають себе втягнути у цю гру, короткозоро переслідуючи якісь свої інтереси на шкоду своїм землякам, тільки грають на руку супротивникові.

■ Усі внутрішні суперечки та незгоди слід відкласти до часу після визволення. Наші суперечки зараз вигідні лише ворогові. Зараз може існувати лише єдиний фронт проти ворога та його поплічників.

Тактика супротивника під час руйнування організацій, політичних партій, професійних та економічних спілок

■ Супротивник не відразу заборонить непідпорядковані йому товариства.

■ Увівши заборону надто швидко, супротивник ризикує, що буде знищено списки членів організації і в його сіті потраплять лише керівники і значні функціонери, а основна маса членів безслідно зникне. Так лише буде полегшено пізніше нелегальне відтворення розгромленої раніше організації.

■ Тому окупаційна влада надзвичайно обережно вестиме себе, спочатку тільки провадячи спостереження і фіксуючи результати спостережень. Вона уникатиме також передчасного розгрому підгруп, аби не здійняти тривогу в середовищі основного об'єкта. Коли ж усіх членів буде внесено до списку, завершальним кроком стане розгром і заборона цілої організації. Тепер політична поліція матиме змогу контролювати за колишніми членами організації, щоб у зародку придушувати нелегальне повторне її відтворення.

■ Окупаційна влада ніколи не придушує всіх організацій водночас. Для цього, хоч яка вона потужна, їй ніколи не вистачить сил. Тому порядок розгрому такий:

­­­­   ­­­­ 1. Політичні партії:

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ а) соціал-демократична партія (її ненавидять і бояться найбільше);

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ б) інші громадянські партії.

­­­­   ­­­­ 2. Профспілки.

­­­­   ­­­­ 3. Молодіжні організації.

­­­­   ­­­­ 4. Церква.

Дії супротивника при винищенні окремих верств населення

Загальні зауваги:

■ Конкретні, неугодні їй верстви населення окупаційна влада таки знищить.

■ Процес знищення охоплюватиме тривалий період часу.

■ Переслідування переважно є відкритим, але фізична ліквідація здійснюється таємно.

Хронологія і тактичні/технічні дії під час винищувальних акцій:

■ Спочатку звільняють осіб, які обіймають ключові посади.

■ Колективне витіснення з певних професійних категорій.

■ Накладання непомірно високих контрибуцій.

■ Професійна елімінація, а отже — позбавлення продуктових карток через зарахування до категорії «безробітних».

■ Дискримінація шляхом:

­­­­   ­­­­ ■ «Вхід для... заборонено».

­­­­   ­­­­ ■ Клеймування знаками (приклад з історії: зірка Давида).

­­­­   ­­­­ ■ Заборона мати автомобіль, радіо чи телефон.

­­­­   ­­­­ ■ Заборона купувати книжки і пресу.

■ І як останній захід — депортація та масові страти.

Тактика руху опору

Укриття зброї та боєприпасів

Загальні зауваги:

■ У кожному швейцарському домі є зброя і боєприпаси. Якщо настане момент поразки, ти мусиш не дати ворогові забрати їх. Збери про запас також полишені під час боїв неподалік від твого дому своїми або ж ворожими військами зброю та боєприпаси (від невеликої зброї, як-от пістолет, аж до міномета).

■ За нелегальне володіння зброєю тобі загрожує смертна кара. Заховай зброю та боєприпаси так, аби:

а) ворог їх не знайшов;

б) волога їм не зашкодила.

■ Найнадійнішим способом є закопування. Тоді ворог може хоч і весь дім перевернути, та все ж нічого не знайти. Хіба що переоре усю околицю.

■ Найкраще закопувати зброю в підвалах, стодолах, повітках, теплицях тощо. Природний ґрунт можна легко розкопати, а потім знову замаскувати. А дах над розкопаним місцем утримуватиме ґрунт сухим.

Техніка зберігання зброї:

■ Повністю і щедро змастити зброю змазкою (застосовуй тільки спеціальну змазку для зброї!).

■ Закрити дульний зріз промащеною або провоскованою затичкою.

■ Короб затвору обмотати просякнутою в змазці шматиною.

■ Зброю повністю загорнути у велике рядно і обв'язати шнурами.

■ Тепер її можна помістити в дерев'яний ящик.

■ Ущільнити стики ящика. Засоби для цього: парафін, бджолиний віск, замазка тощо.

■ Обгорнути дерев'яний ящик рубероїдом і опісля закопати в сухому місці.

■ Викопувати ящик раз на три місяці, ретельно чистити зброю і знову змащувати.

Техніка зберігання боєприпасів (окремих набоїв, упаковок із набоями тощо):

■ Упаковки набоїв пообгортати приблизно десятьма шарами газетного паперу.

■ Вистелити дерев'яний ящик промащеним папером.

■ Посипати дно приблизно на 5 см сухою, старою тирсою.

■ Ущільнити стики ящика. Засоби для цього: парафін, бджолиний віск, замазка тощо.

■ Обгорнути ящик рубероїдом і тоді закопати в сухому місці.

■ Боєприпаси надчутливі до вологи! Тому газетний папір і тирсу потрібно буде змінювати що два місяці. Під час заміни паперу і тирси ретельно провітрити боєприпаси.

Техніка зберігання вибухових і запалювальних засобів:

■ Вибухові засоби (патроновану і брикетовану вибухівки) складувати так само, як і боєприпаси.

■ Запалювальні засоби (капсуль-детонатори, запалювальний шнур, підривані тощо) закопувати