Читати книгу - "Іди, вартового постав"

життя їх пройшло аж три; ніщо не зачіпало створений нею світ, у якому джентльмени курять на веранді або у гамаку, а леді делікатно обмахуються віялами і присьорбують холодну воду.

— Як справи у Генка?

— У нього все чудово, сонечко. Знаєш, його визнали Людиною року в клубі «Ківаніс». Видали йому гарненьку грамоту.

— Я не знала.

Людина року в клубі «Ківаніс», повоєнне нововведення у Мейкомі, зазвичай означало Надзвичайно Успішного Парубка.

— Атикус так ним пишався! Атикус каже, що Генк поки ще не знає слова «контракт», але добре розуміється на податках.

Джін-Луїза усміхнулася. її батько казав, що треба щонайменше п’ять років, аби вивчити право після закінчення університету: два роки йдуть на заняття економікою, ще два на вивчення судової документації Алабами, а п’ятий рік — на перечитування Біблії та Шекспіра. Тоді людина буде достатньо підготована, щоб вистояти за будь-яких умов.

— А що б ви сказали, якби Генк став вашим племінником?

Александра завмерла з кухонним рушничком у руках.

Вона обернулася і гостро поглянула на Джін-Луїзу.

— Ти це серйозно?

— Можливо.

— Не поспішай, сонечко.

— Поспішати? Мені вже двадцять шість, тьотю, і я знаю Генка все життя.

— Так, але...

— В чому річ, він вам не подобається?

— Справа не в тім, а у... Джін-Луїзо, зустрічатися з хлопцем — це одне, а виходити за нього заміж — зовсім інше. Минуле Генрі...

— Буквально таке саме, як у мене. Ми виросли разом.

— У його родині була схильність до пиятики.

— Тітонько, в усіх родинах є схильність до пиятики.

Александра напружила спину.

— Тільки не в родині Фінчів.

— Ваша правда. У нас просто всі божевільні.

— Це не так, і ти це добре знаєш,— виголосила Александра.

— Кузен Джошуа сказився, не забувайте.

— У нього це не з нашого боку. Джін-Луїзо, у нас в окрузі немає кращого хлопця, ніж Генрі Клінтон. Він стане прекрасним чоловіком для якоїсь дівчини, але...

— Але ви хочете сказати, що Клінтони не пара Фінчам. Тітонько, голубко, такі погляди відійшли з Французькою революцією, чи прийшли з нею, не пам’ятаю доладно.

— Я зовсім не це кажу. Просто ти мусиш бути обачливою у таких речах.

Джін-Луїза усміхалася, але її оборонні споруди були вже напоготові. Все починалося спочатку. «Господи, ну для чого я взагалі на це натякнула?» їй хотілося дати собі ляпаса. Тітка Александра, якщо їй дозволити, вибрала б для Генрі якусь милу, чистеньку телицю з Диких Вил і благословила б їхніх дітей. Таким було місце Генрі в житті.

— Ну, не знаю, наскільки обачливою можна бути, тьотю. Атикус хотів би, щоб Генк увійшов до нашої родини офіційно. Він був би просто в захваті.

Справді, був би. Атикус Фінч з поблажливою безсторонністю спостерігав за незграбними залицяннями Генрі до своєї доньки, давав поради, коли його про них просили, але цілковито відмовлявся вплутуватися у їхні стосунки.

— Атикус — чоловік. Він недостатньо знається на таких речах.

У Джін-Луїзи занили зуби.

— На яких речах, тьотю?

— Бачиш, Джін-Луїзо, якби ти мала доньку, чого б ти хотіла для неї? Звісно, всього найкращого. Схоже, ти того не розумієш, як і більшість твоїх однолітків, але чи сподобалося б тобі, якби твоя донька вирішила одружитися з чоловіком, батько якого покинув його матір, а згодом помер п’яний на залізничній колії у Мобілі? Кара Клінтон була добра душа, і життя у неї було важке, але ж ти хочеш вийти заміж за продукт такого союзу. Це серйозна проблема.

Серйозна проблема, ясна річ. Джін-Луїза побачила блиск окулярів у золотій оправі на кислому обличчі, яке визирало з-під скоса нап’ятої перуки, і тремтіння кістлявого пальця. Вона продекламувала:

Вся справа в алкоголі, джентльмени,

Він каже: сп’яну жінку підштовхнув.

Поради ви питаєте у мене?

Хильне для проби чарку хай одну[13].

Александру це не насмішило. Вона розсердилася. Вона була неспроможна розібратися у поглядах сучасної молоді. Не те що вони потребували розуміння,— молодь у всі часи однакова,— але оце зухвальство, оце небажання серйозно сприймати найсуттєвіші в житті питання, її допікали до живого. Джін-Луїза стоїть за крок від найжахливішої помилки в житті й при цьому легковажно цитує їй арію з комічної опери, глузує з неї. Шкода, що дівчина виросла без матері, Атикус давав їй повну волю з двох років, от і результат. Зараз треба привести її до тями, і до того ж без зволікань, поки не пізно.

— Джін-Луїзо,— сказала вона,— я хотіла б тобі нагадати деякі серйозні речі. Ні,— Александра жестом наказала їй мовчати.— Я упевнена, що вони тобі добре відомі, але дечого ти не знаєш, попри всю свою дотепність, і з Божою поміччю я тобі розповім. Ти невинна, як щойно знесене яйце, хоча й живеш у великому місті. Генрі не пара тобі й ніколи парою не буде. Ми, Фінчі, не одружуємося з дітьми білого бидла, а саме цим були батьки Генрі — від дня народження і до самої смерті. Їх і назвати інакше не можна. Єдина причина, чому Генрі став тепер таким, як є, полягає в тому, що Атикус опікувався ним, коли він ще був хлопчиком, а участь у війні дала йому можливість платити за освіту. Він гарний хлопець, але бидло залишається бидлом.

Ти помічала, як він облизує пальці, коли їсть торт? Бидло. Ти бачила, як він кашляє, не прикриваючи рота? Бидло. Ти знаєш, що він занапастив одну дівчину, коли вчився в університеті? Бидло. Ти звертала увагу, що він колупається в носі, коли думає, що ніхто не бачить? Бидло...

— Він не бидло, а просто чоловік, тьотю,— урвала її Джін-Луїза спокійно, хоча в душі у неї все клекотіло. «Дамо їй трохи часу, і вона знову буде у доброму гуморі. Тітка ніколи не буває вульгарною, а я вже готова зірватися. Тітка ніколи не буває брутальною, як-от ми з Генком. Не знаю, яка там вона буває, але краще б їй замовкнути, бо зараз я їй дещо як скажу...»

— ...а найголовніше, він вважає, що може зайняти високу позицію у Мейкомі, ухопившись за піджак твого батька. Подумати тільки, він намагається посісти місце твого батька у методистській церкві. Намагається перебрати на себе його адвокатську практику, роз’їжджає повсюди у його машині. Та він узагалі поводиться так, ніби це вже його дім, а що на це Атикус? Нічого, просто нічого. Сприймає як належне і радіє. Вже