Читати книгу - "Зоряні королі"

свято. Ймовірно, на цей вечір призначений королівський банкет. І ще Джал Арн говорив про якесь оголошення, що його Арн Аббас повинен зробити. Про Ліанну, про Мери і про його обов’язок!

Випробування буде серйозним. Збереться купа гостей, і всі вони, очевидно, знають Зарт Арна та помітять найменшу помилку. Але доведеться йти.

— Що ж, вдягаємося, — сказав Ґордон. Слуга подав йому чорний шовковий костюм, накинув на плечі довгий чорний плащ. Потім приколов на груди комету з блискучих зелених каменів — знак високого походження, як здогадався Ґордон. І, знову побачивши у високому дзеркалі свою незнайому постать, смагляве, з різкими рисами обличчя, він не міг повірити у реальність того, що відбувається.

— Мені треба випити, — уривчасто сказав він. — Щось міцне. Слуга поглянув на нього з легким подивом.

— Саква, принце?

Ґордон кивнув. Слуга приніс кубок з темною рідиною, вона рознесла по жилах лоскотне тепло. Після другого кубка він уже відчував безтурботну впевненість. «Я хотів пригод — подумав він, виходячи з покоїв. — Що ж, я маю їх!»

Щоправда, пригод вийшло навіть більше, ніж він сподівався! Ґордон ніколи і не мріяв про те, щоб з’явитися перед знаттю великої зоряної Імперії у образі її принца!

Приміщення гігантського палацу були наповнені м’яким світлом, тихою музикою, сміхом. Рухомі килими несли по коридорах групи святково одягнених чоловіків і жінок. Ґордон — всі йому шанобливо кланялися — впевнено приєднався до потоку.

Килим виніс його до великого вестибюлю з блискучими золотими стінами. Перед ним розступалися виряджені вельможі. Ґордон зібрався з силами і зробив крок до високого розвороття, масивні золоті двері були відчинені. Камергер у шовковому одязі вклонився і оголосив: — Його високість принц Зарт Арн!

Свято Місяців

Ґордон закляк на місці. Він стояв на високому помості у величезній круглій залі зі стінами з чорного мармуру. Довгі сяючі столи ломилися від страв, за ними сиділи сотні розкішно вдягнених людей.

Втім, не всі вони були людьми. Хоча тут, як і у всій Галактиці, переважав гуманоїдний тип, але були присутні також представники інших зоряних народів: то жабоподібна людина у зеленій лусці, то крилаті, з дзьобом і совиними очима, то якісь чорні, павукоподібні істоти з безліччю рук і ніг.

Джон Ґордон підняв погляд, і на мить йому здалося, що бенкетна зала відкрита небесам. На тлі нічного неба серед тисяч блискучих зірок піднімалися до зеніту два золотих місяця і один сріблястий. Зображення було настільки досконалим, що він не одразу збагнув, що це стеля планетарію.

Погляди присутніх у залі були звернені на Джона Ґордона. На помості теж стояв стіл, за ним сиділо зо два десятки найбільш знатних гостей. Серед них виділялася висока фігура Джал Арна.

— Що трапилося, Зарте? Ти ніби вперше у Зоряній Залі!

— Нерви, — хрипко відповів Ґордон. — Здається, мені треба ще випити.

— Підкріпляєшся? — розсміявся Джал Арн. — Ну, Зарте, це не так уже й страшно!

Ґордон опустився в крісло, до якого його підвів старший принц. Два місця поруч були порожні, далі сидів Джал Арн з дружиною і маленьким сином. По інший бік від себе Ґордон побачив адмірала Корбуло. Навпроти сидів немолодий худий чоловік — Орт Бодмер, верховний радник Імперії.

Корбуло, строгий у своєму простому мундирі, вклонився Ґордону.

— Ви бліді і пригнічені, Зарт, — сказав адмірал. — Це від довгого сидіння у лабораторіях. Космос — ось справжнє місце для молодого чоловіка, такого як ви.

— Яз вами згоден, — пробурмотів Ґордон. — Дай бог, щоб я опинився там. Корбуло посміхнувся.

— Навіть так? Ну, Зарт, заспокойтеся. Допомога королівства Фомальгаут вкрай важлива, якщо Шорр Кан таки наважиться напасти.

«Про що всі вони говорять? — болісно розмірковував Джон Ґордон. — Ліанна і Мери, королівство Фомальгаут… Що все це означає?»

Над його плечем улесливо схилився слуга.

— Сакви, — попросив Ґордон. На цей раз темна рідина злегка закрутила йому голову. Осушуючи другий кубок, він відчував несхвальний погляд Корбуло і бачив широку посмішку Джал Арна. І ще бачив сяючі столи, ошатних гостей, чудове штучне небо… Ось воно яке, Свято Місяців!

Тиха музика раптово замовкла, і труби проспівали гучний срібний поклик. Всі встали. Побачивши, що Джал Арн піднімається, Ґордон поспішив взяти з нього приклад.

— Його величність Арн Аббас, володар Середньо-Галактичної Імперії, сюзерен малих королівств, правитель зірок і планет у Маркізатах Зовнішнього Космосу!

— Її високість принцеса Ліанна, правителька королівства Фомальгаут!

Ці гучні, ясні слова змусили Джона Ґордона здригнутися ще до того, як на естраді з’явилася велична постать Арн Аббаса з дівчиною, яка спиралася на його руку. Так ось хто така Ліанна! Принцеса, правителька західного королівства Фомальгаут! Але до чого тут він?

Арн Аббас, пишний у синяво-чорному плащі, на якому виблискували яскраві камені королівської комети, звернув на Ґордона гнівні холодні очі.

— Ти забув про етикет, Зарт?! Підійди. Ґордон ніяково ступив вперед. Дівчина була майже одного з ним зросту, хоча і здавалася меншою поряд з імператором. Довге мерехтливе біле плаття описувало її гнучкий, витончений стан. Гордість, краса, владність — ось що прочитав Ґордон у ясних сірих очах, на витонченому білому обличчі, обрамленому ореолом золотистого волосся. Арн Аббас однією рукою взяв руку Ґордона, іншою — руку Ліаннни.

— Нобілі і капітани Імперії та союзних королівств! Оголошую вам таким, що має відбутися, шлюб мого молодшого сина Зарт Арна з принцесою Ліанною!

Заручини з цією прекрасною зоряною принцесою? Ґордон був вражений. То ось на що натякали Джал Арн і Корбуло! Але він не має права! Він не Зарт Арн…

— Візьми її руку! — гаркнув імператор. — Чи ти зовсім збожеволів?

Ґордон відчув у долоні тонкі, унизані кільцями пальці дівчини. Арн Аббас задоволено ступив до столу. Ґордон був не в силах зрушити з місця. Ліанна посміхнулася йому солодкою, завченою посмішкою.

— Проведіть мене до наших місць, — швидко прошепотіла вона, — щоб всі могли сісти.

Ґордон усвідомив, що всі у Зоряній Залі стоять і дивляться на них. Він незграбно підвів дівчину до крісла, сів поруч. Знову зазвучала плавна музика.

Ліанна дивилася на нього, злегка піднявши тонкі брови. Очі її потемніли.

— Ваша поведінка викличе пересуди. Ви тримаєтеся неприродньо!

Ґордон насилу оволодів собою. Треба грати свою роль. Він ще знайде спосіб до шлюбу повернутися на Землю і обмінятися тілами зі справжнім Зартом. А зараз вона чекає, що він буде палким нареченим. Нехай так! Не його провина, якщо це обман.

— Ліанна, все так милуються вами, що мене навіть не помічають. У ясних очах дівчини відбився подив.

— Я ніколи ще не бачила вас таким, Зарт.

— Отже, це інший Зарт Арн, — засміявся