Читати книгу - "Книга Йова (переклад Огієнка)"

class="sup">15 Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

16 Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

17 Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

18 Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

19 Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

22 Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

23 О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

24 коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

25 Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

28 Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Йов 20

1 І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

2 Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

3 Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

6 Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

7 проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

9 його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

10 Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

11 Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

12 Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

13 над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

14 то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

15 Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

16 Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

17 Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

18 Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

22 за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

23 Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

24 Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

25 Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

26 При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

29 Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Йов 21

1 А Йов відповів та й сказав:

2 Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

3 Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

4 Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

5 Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

7 Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

9 Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

10 Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

11 Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

15 Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

16 Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

17 Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

19 Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

20 Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

21 Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

22 Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

23 Оцей в повній силі своїй помирає, увесь