Читати книгу - "Камінний господар"

за браму.

К о м а н д о р

Не оглядайтесь.

А н н а

Вже нема нiкого.

К о м а н д о р

(випускає Аннину руку i змiняє спокiйний тон на грiзний)

Вiн як сюди дiстався, донно Анно?

А н н а

Кажу ж вам, як Долорес наречений.

К о м а н д о р

Чого ж було стояти на колiнах?

А н н а

Кому?

К о м а н до р

Та вже ж йому тут перед вами!

А н н а

Не навпаки? Ну, то про що ж розмова?

К о м а н д о р

I ви могли дозволити…

А н н а

Мiй боже!

Хто ж дозволу на сiї речi просить?

Се, може, та кастiльська етикета наказує звертатися до дами:

"Дозвольте, панi, стати на колiна".

У нас за сеє кожна осмiяла б.

К о м а н д о р

Як ви привикли все збувати смiхом!

А н н а

Та змилуйтесь! якби я кожен раз, вiдкоша даючи, лила ще сльози, то в мене б очi вилиняли досi!

Невже б вам справдi так сього хотiлось?

Вам дивно се, що я за ним услiд не простягаю рук, не плачу гiрко, не сповiдаюся тут перед вами в злочинному коханнi, що мов буря налинуло на серце безборонне?

Була б я мов Iзольда в тiм романi, та шкода, я до того не в настрою, - якраз охоту маю.до фанданга!

О! чую, саме грають… lа-lа-lа!..

Ходiм, дон Гонзаго! я полину, як бiла хвиля, у хибкий танець, а ви спокiйно станете, мов камiнь.

Бо знає камiнь, що танок свавiльний скiнчить навiки хвиля - коло нього.

Командор веде Анну попiд руку нагору, де танцюють.

III

Печера на березi моря в околицi Кадiкса. Дон Жуан сидить на каменi i точить свою шпагу. Сганарель стоїть коло нього.

С г а н а р е л ь

Навiщо ви все точите ту шпагу?

Д о н Ж у а н

Так, звичка.

С г а н а р е л ь

Ви ж тепер на поєдинки вже не виходите.

Д о н Ж у а н

Не маю з ким.

С г а н а р е л ь

Хiба людей не стало?

Д о н Ж у а н

Всi тi люди не вартi сеї шпаги.

С г а н а р е л ь

Може, й шпага когось не варта?

Д о н Ж у а н

(грiзно)

Ти!!

С г а н а рель

Пробачте, пане, то жарт безглуздий. Я вже й сам не тямлю, де в мене тiї дурощi беруться, - от наче щось сiпне!

Д о н Ж у а н

Iди! Не застуй!

Сганарель, посмiхнувшись, виходить.

(Дон Жуан далi точить шпагу).

Ет, знову пощербив! Геть, на зламання!

(Кидає шпагу).

С г а н а р е л ь

(вбiгає, швидко i нишком)

Мiй пане, утiкаймо!

Д о н Ж у а н

Ще чого?

С г а н а р е л ь

Нас викрито. Я бачив: недалечке чернець якийсь блукає.

Д о н Ж у а н

Ну то що?

С г а н а р е л ь

Се шпиг вiд iнквiзицiї, напевне, а може, й кат з отруєним стилетом.

Д о н Ж у а н

Шпигiв я не боюся - звик до них, а шпага в мене довша вiд стилета.

Веди ченця, коротша буде справа.

Скажи йому, що сповiдi бажає всесвiтнiй грiшник дон Жуан.

С г а н а р е л ь

Гаразд.

Ви не дитина, я при вас не нянька.

Виходить i незабаром приводить в печеру ченця, невисокого на зрiст, тонкого, в одежi "невидимок" - в чорнiй вiдлозi (каптурi), що закриває все обличчя, тiльки, для очей у нiй прорiзанi дiрки.

Дон Жу а н

(встає назустрiч iз шпагою в руках)

Мiй отче, або, може, краще - брате, чому завдячую такi святiї одвiдини?

Чернець робить рукою знак, щоб Сганарель вийшов.

Ти вийди, Сганарелю.

(Бачачи, що Сганарель не спiшиться, пошепки до нього).

Поглянь, в ченця рука жiноча.

С г а н а р е л ь

Щоб їх!

(Махнувши рукою, виходить),

Дон Жуан кладе шпагу на камiнь. З-пiд одкинутої вiдлоги раптом виступає обличчя Долорес.

Д о н Ж у а н

Долорес?! Ви? i знов у сiй печерi…

Д о л о р е с

Я знов прийшла порятувати вас.

Д о н Ж у а н

Порятувати? Хто ж се вам сказав, що нiбито менi рятунку треба?

Д о л о р е с

Сама я знала се.

Д о н Ж у а н

Я ж не слабий, як бачите, - веселий, вiльний, дужий.

Д о л о р е с

Ви хочете, щоб вам здавалось так.

Д о н Ж у а н

(на мить замислюється, але хутко пiдводить голову рiзким, упертим рухом)

Я бачу, сеньйорито, ваша одiж настроїла вас на чернечий лад.

Але я вам не буду сповiдатись, - мої грiхи не для панянських слухiв.

Долорес мовчки виймає два сувої пергаменту i подає їх дон Жуановi.

Нi, вибачте, Долорес! Я не хтiв зневажить вас, менi було б се прикро.

Що ви менi принесли?

Д о л о р е с

Прочитайте.

Д о н Ж у а н

(швидко переглядає пергаменти)

Декрет вiд короля… i папська булла…*

Менi прощаються усi злочини i всi грiхи… Чому? З якої речi?..

I як до вас дiстались сi папери? * Булла - грамота, постанова або розпорядження папи римського, скрiпленi печаткою.

Дол о р е с

(спустивши очi)

Ви не догадуєтесь?

Д о н Ж у а н

О Долорес!

Я розумiю. Знов ви наложили на мене довг якийсь. Та вам вiдомо, що я привик свої довги платити.

Д о л о р е с

Я не прийшла сюди з вас плату править.

Д о н Ж у а н

Я вiрю вам. Але я не банкрот.

Колись я вам заставу дав - обручку, тепер готовий виплатить весь довг.

Уже ж я не банiт, а гранд iспанський, i вам не сором буде стать до шлюбу зо мною.

Д о л о р е с

(iз стогоном)