Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

Руслан Андрійович

Розділ 8
Заходжу в душ з геть паршивим настроєм. Вміє вона зіпсувати все. 
— « І що це вона таке казала про обслуговування клієнтів?» — виривається в голос.

Сьогодні важкий день. Потрібно зробити приємний візит Олександру, якого я взяв на роботу, бо він дійсно найкращий керуючий моїм готелем, але гроші його мабуть потроху змінюють. Одягаю джинси та легкий светр й направляюсь до кабінету керуючого.
— «О, які шановні люди! Чому не попередив?», — чую я одразу, ще повністю не зайшовши до кабінету.
— « З яких пір я маю попереджати про свої візити?», — суворо подивився на нього та опустився на диван.
— «Чув, що ти тут підпільний бордель, влаштував?»
— « Та ти що? Хто тобі таку дурню сказав?», — з посмішкою відповів він. Двічі не повторюючись, з нетерпінням чекав на відповідь.
— «Та вони самі лягають під них, гроші їм потрібні, розумієш, всім. Я нікого незмушую. Потім вони звичайно віддають мені трішки, але виключно в якості подяки».
— « У тебе є дві неділі для того ,щоб знайти собі заміну та забратися звідси. Бо якщо, я тебе зустріну ще раз на своєму шляху – такий добрий я уже не буду!», — ціджу крізь зуби.

— «Боязгливе щенянятко, бізнес за моєю спиною провертає. Я спокійно та поступово дивитимуся, як ти котитемешся в глибшу яму….», — подумав я і вийшов з кабінету.

Зовні спокійний, а в середині, ніби лава, яка ось тут  зараз зірветься. 
Дістаю телефон і роблю дзвінок:
— «Влад, час поснідати, чекаю тебе в ресторані», — не дочекавшись відповіді скидаю дзвінок. Влад прийшов дуже швидко і збентежено подивився на мене:
— «Ти сам не свій Руслан, що сталося? Що офіціантка погано постаралася?», — з легкою посмішкою питає мене Влад.
— «Олександр вирішив бізнес за моєю спиною вести».
— «Ну і?», — запитав Влад.
— «З ним я розберуся. Мене хвилює інше, якщо вона не раз продавала своє тіло, то якого біса вона хотіла підсипати мені снодійного?... Можливо вона з ним за одно?... Я її виведу на чисту воду. Захотіла погратися? Тоді пограємося, але правила встановлювати буду я», — Твердо вирішив я.
— «Тобі снодійного? Ні, ти знущаєшся, — Влад був ошелешений, — вона що ще жива?», — з подивом глянув на мене. 
— «Більше того, вона з нами летить сьогодні», — відрізаю я та повертаюся до свого номера, щоб трішки відпочити.

Візуалізація головного героя:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍