Читати книгу - "Батько мого друга, Джулія Ромуш"

Розділ 6.

Заходжу додому і вже відчуваю запах нових кулінарних "шедеврів". Тут два варіанти. Або мама знову намагалася щось приготувати для Артура, і "новинка" не вдалася. Або ж це Єва, приготувала для мене пиріг, торт,  тістечка ...

 

Від спогадів про минуле тістечко живіт судомить, і він починає боліти. Після останнього "солодкого сюрпризу" сестрички шлунок ще не встиг відійти.

 

Заходжу додому, роззуваюся і прямо йду на кухню.

 

Якщо чесно, то я дуже сильно сподіваюся, що запах цього "дива" призначається залицяльникові матері, тому що ми з Євою таке їсти точно не будемо.

 

- Щоб його! - Мама кидає деко в раковину і судячи з того, що на ньому щось чорне, страва явно не вийшла.

 

- Привіт, - підходжу ближче і заглядаю за її плече.

 

- Знову з цим мажором гуляла? - Незадоволений тон матері говорить про те, що вона хоче зірвати свою злість на мені.

 

- Здається, ми вже вирішили, що ти не лізеш в моє особисте життя! - Тон матері мені не подобається і я відповідаю їй в тій же тональності.

 

І я не вважаю, що вона має якесь право вказувати мені з ким і коли мені спілкуватися. Хоча б тому, що я вже доросла і повнолітня дівчинка, яка вміє приймати рішення сама. Мати ніколи не брала участь в моєму житті настільки, щоб я могла їй довірити свій секрет або попросити поради. І коли вже зараз вона намагається всунути ніс в моє особисте життя, у мене спрацьовує захисна реакція. Як мінімум вона не та людина, яка може давати поради, як поводитися з чоловіком, хоча б тому, що не може бути для мене хорошим прикладом.

 

- Я твоя мати, і я буду лізти туди, куди вважатиму за потрібне! - Мама розвертається до мене і свердлить важким поглядом.

 

- В такому випадку я не стану відповідати на твої питання. Маю право.

 

Хапаю яблуко зі столу і прямую на вихід з кухні.

 

- Ти ж розумієш, що ти для нього всього лише іграшка? Забава.

 

Ці слова змушують мене зупинитися. Мене злить те, що вона говорить, тому що вона не знає Тіма. Не знає як він себе зі мною поводить і нічого не знає про наші стосунки. Вона робить висновок, як і його батько. Просто тому що він багатий. Тому що я не його кола і тому що я як мінімум не заслуговую уваги такого хлопця. Так, я замахнулася на дуже жирний шматок торта, на її думку.

 

- Як цікаво, і у тебе, напевно, є хороші докази, щоб так говорити? - Розвертаюся і дивлюся матері в очі.

 

- Я прожила більше твого і добре знаю чоловіків. Такі, як вони, - мати вказує пальцем на вікно, де, судячи з усього, пару хвилин тому стояв автомобіль Тимура, - не будуть зв'язувати життя з такими як ми. Попустувати - так. Пограти - так. Але ось одружуватися - ні.

 

Стискаю пальцями яблуко до скрипу.

 

- Тимур не такий, він інший.

 

- Звичайно інший, зараз він доглядає, кола навколо тебе намотує. Я навіть здогадуюся чому, - мати криво усміхається, і я прекрасно розумію на що вона натякає.

 

Навіть слухати це більше не хочу! Я хочу розвернутися і піти, але мама зривається з місця і підходить ближче.

 

- Ти ж не зайшла з ним занадто далеко? - І в цей момент мені дуже сильно хочеться думати, що вона і справді за мене переживає. Дуже хочеться, але ... чудес не буває.

 

- Він не оцінить. Навіть не думай. Є ті чоловіки, які дійсно оцінять такий подарунок, і вони ...

 

- Припини! Досить!

 

Зриваюся з місця і біжу у свою кімнату.

 

- Дурепа! Подумай гарненько над моїми словами та не думай робити дурниці!

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍