Читати книгу - "Мама для дочки рятівника , ліліанаа"

Розділ 7

Я виходив з ванної переодягнений з речами в руках, як помітив, що по ту сторону дверей хтось просунув листа. Я підняв його і вийшов з номеру. Це зробила дівчина яка вже тікала, але я ж впізнав її. Я не зрозумів поведінку Авенір, вона доволі швидко втекла. Я зайшов в номер відкриваючи лист.

    Картере, я після сьогоднішньої зустрічі дізналася, що у тебе є дитина. Звичайно ж і дружина є, тому я не бажаю мати з тобою будь-які зв'язки. Сьогодні була наша остання зустріч, я дуже вдячна тобі, що ти врятував мене від Тарло.Але я не хочу руйнувати твою сім'ю, ти подумаєш: чому руйнувати? А я скажу, бо знаю як це. У мене знайома забрала батька у дитини, якби ти знав як дитина ненавиділа її. А я не хочу щоб твоє маленьке янголятко мене ненавиділо. Але якщо нам долею треба буде знову зустрітися - це відбудеться. Ми зустрінемося, коли будемо потрібні одне одному.                                                                       Авенір Батлер

Я поклав лист на приліжкову тумбу і підійшов до Ейворі. Обережно переодягнув її у піжаму, та поклав собі на руки не відриваючи погляду.

 - Пробач мені доню. Не така в тебе мама як ти хотіла б, не любить вона тебе і не хоче.. Я ненавиджу її всім своїм серцем, але я безмежно вдячний їй, що подарувала тебе мені. Я боюсь уявити, що було б якби ти не народилася. - я поцілував її у скроню. 

 - Якби ж я тільки міг знати, що десь поряд є жінка яка стане для тебе матір'ю. Я б відразу зробив їй пропозицію, не дивлячись на те, що ми не кохаємо один одного. Мені всеодно на себе, ти від першої секунди стала моїм пріоритетом у цьому житті. - її ручку схопила мене за футболку і стиснула міцно міцно

 - Тітка Авенір вважає, що у тебе є мама. Але ж ми знаємо, що це не так, якби вона не втекла, я після прочитання листа пояснив би їй це. Але вона зробила свій вибір.. - Я ліг з нею в ліжко і дивився як вона солодко спить.

АВЕНІР

Я зайшла додому і сіла на підлогу біля вхідних дверей закривши голову руками. Я почула кроки і піднялася, поки я їздила до Картера, мій брат встиг повернутися додому

 - Ти була у нього? - спокійно запитав він, я трохи зам'ялася. Але який сенс щось приховувати, якщо я питала у нього адрес його колеги?

 - Була - випалила я і опустила погляд

 - Не роби дурниць, сестричко. У нього є..

 - Знаю Деві. У нього є дружина і дитина, не нагадуй мені цього

 - Він не одружений - я шоковано глянула на брата і на моєму обличчі з'явилася ледь помітна посмішка

 - Тобто він сам виховує Ейворі? 

 - А він тобі не розказав цього?

 - Ні, він коли спіймав мене, я втекла - він натиснув пальцями на переносицю і глянув на мене

 - Авко, що ти накоїла вже? 

 - Нічого поганого, заспокойся. Йди відпочивати

 - Запам'ятай одне, він вже не хоче жінку для себе. Він хоче жінку яка стане матір'ю для маленької дівчинки. Подумай чи хотіла б ти бути з чоловіком який не кохатиме тебе, не торкатиметься, не цілуватиме, та взагалі нічого не відчуватиме до тебе

 - Девіде, мене ні каплі не хвилює твій товариш! Уявімо, що ми про це не розмовляли - я пройшла повз нього і зупинилася на середині сходинок

 - Я завтра повертаюсь в ЛА

 - Ні, у нас завтра сніданок з Картером і його дочкою. Ми з ним партнери по готелю, тому це необхідно - я прискіпливо глянула на брата

 - А ти міг мене попередити раніше? Можливо в мене плани були? Або ж побачення з кимось. Девіде, я ненавиджу ці твої раптові рішення - я побігла в свою кімнату і сіла спиною до дверей.

Як мені тепер бути з ним за одним столом після того листа? Прокляття ж.. Я відчувала, що не треба цього робити, але ж якби мені брат сказав раніше я б не поїхала до нього.

Я вдарила рукою по підлозі і піднялася. Підійшовши до ліжка де були мої речі я скинула з себе одяг і одягалася в той, що був на ліжку. Лежучи у теплому, зручному ліжку я ніяк не покидала думки про завтрашній сніданок з Картером. Можливо ще не все втрачено і він буде всією увагою до дочки. А про лист і не згадає..

 

Я на емоціях грюкаю дверима і виходжу під дощ, який в першу секунду намочив мене до ниточки. Холодний вітер пройшовся по мені і я відчула як на моєму тілі залишилися сироти. Я не встигла зробити і кроку бодай куди, як мене чоловік хапає за руку повертаючи до себе і солодко цілує в губи. А я не можу йому не відповісти на цей поцілунок, я відчуваю як тепло розливається по моєму тілу від його дотиків. Я відсторонилася перша через закінчення повітря в легенях, я глянула на свого коханого і посміхнулася коли він притиснув мене до себе в обіймах під дощем..                  - Я кохаю тебе, моя Авенні - почула я голос свого чоловіка  - І я тебе кохаю, Картере - посміхнулася я йому в груди.. З мого сну мене вирвав мій бридкий будильник, я відкрила очі і вимкнула набридливий звук. Я закрила обличчя руками і голосно зітхнула

Господи, я так багато думаю про цього чоловіка, що він сниться і зізнається в почуттях. Та і я не гірше..

 - І я тебе кохаю, Картере - перекривала сама свої слова і встала з ліжка спрямувавшись у ванну кімнату.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍