Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

і навіть в гральному домі негра Паранаґуа Вентури, який давно вже зажив поганої слави, адже від самого його заснування там вигравав лише круп’є.

Лиховісною, темною особистістю був цей негр Паранаґуа Вентура. На ньому висіла купа заяв у поліцію, ціла низка обвинувачень, щоправда, так остаточно і не доведених. Усі знали Вентуру як грабіжника, ґвалтівника та зарізяку, його судили за вбивство, але радше через слабкодухість присяжних, аніж через відсутність доказів, виправдали. Вентурі приписували ще два вбивства, — не беручи до уваги жінку, яку посеред білого дня він намагався зарізати на схилі Сан-Міґель, але за волосинку до смерті їй вдалося втекти. У кубло Паранаґуа навідувалися лише професійні шулери, шахраї, кишенькові злодії, ошуканці та пройдисвіти — всі, кому вже нічого було втрачати. Ніде правди діти, клієнтом того притону іноді був і Гульвіса з його мізерними грошима та веселим сміхом, ба більше, він був одним із обраних, кому вдавалося в цьому закладі вигравати: час від часу Паранаґуа дозволяв це своїм улюбленцям.

Прийшли також попрощатися з Гульвісою майже всі учениці дони Флор, зокрема й випускниці. Всі вони прагнули поспівчувати та розрадити шановану та обізнану, добру та бідолашну викладачку. Що три місяці на курси приходили нові охочі опанувати загальну кулінарію (ранкові заняття) і баїянську (вечірні заняття). На стіні магазину на Сьомому проспекті в красивій рамочці висів диплом дони Флор і перелік усіх її випускниць. Серед них — слухачка найпершої групи дона Оскарлінда, дипломована медсестра, працівниця Португальської клініки, струнка, метка особа, яка просто обожнювала точити ляси та плести інтриги. Саме вона зажадала вивісити диплом і перелік випускниць, зібрала на це гроші, знайшла художника, який погодився все оформити на добровільних засадах, домовилась із власником крамниці, одне слово, зчинила добрячий переполох. Не здатна витримати такого тиску, дона Флор поступилася і вже навіть не пропонувала як художника свого брата Ейтора — автора вивіски для школи, коли та ще була на Ладейрі-до-Алву, — який зараз, на жаль, мешкав у Назаре-дас-Фариньясі. Хай там як, але дона Флор з гордістю читала вивіску, де великими літерами було написано:

КУЛІНАРНА ШКОЛА «СМАК І МИСТЕЦТВО»

А внизу, курсивом:

ДИРЕКТОР ШКОЛИ — ФЛОРІПЕДЕС ПАЙВА ҐІМАРАЕНС

У ті рідкісні дні, коли Гульвіса прокидався раніше, ніж зазвичай, і залишався вдома, він крутився серед учениць, заважаючи належно проводити заняття з кулінарії. Зібравшись навколо дони Флор, пустотливі та граціозні дівчата записували рецепти, де точно вказувалося кількість креветок, пальмової олії, м’якоті кокосового горіха, королівського перцю; вчилися чистити рибу, готувати м’ясо, збивати яйця. Гульвіса втручався в процес зі своїми двозначними непристойними жартами, і дівчата мало не падали з реготу.

Майже всі вони були соромітниці. До своєї наставниці ставилися дуже доброзичливо і навіть улесливо, проте це не заважало їм задивлятися на Гульвісу. Він весь час стовбичив на кухні, вальяжно розвалившись у кріслі або ж примостившись на сходинці біля порогу, і нахабно та зарозуміло розглядав дівчат. Погляд його ковзав від ступень до колін, відтак до стегон і зупинявся на грудях. Дівчата соромливо опускали очі, проте Гульвісу це жодним чином не бентежило.

На практичних заняттях дона Флор з ученицями готували різні страви: від квашенини до різноманітних солодощів. Гульвіса ліз зі своїми порадами, масно жартував, поїдав усе найсмачніше, загравав із гарненькими дівчатами, а якщо котрась наближалася до нього, давав волю рукам.

Дона Флор нервувалася, відволікалася, клала не в тих пропорціях вершкове масло, розтоплене для кукурудзяного пирога з медом, і молила Бога, щоб Гульвіса нарешті забрався з дому, нехай уже повертається до своїх злощасних ігор чи шахрайських витівок, тільки би дав ученицям спокій.

Сьогодні, у день прощання з Гульвісою, всі дівчата, оточивши дону Флор, втішали її та співчували. І лише дрібненька Ієда з личком норовистої дикої кішки насилу стримувала сльози, й на мить не відводячи погляд від покійного Гульвіси. Дона Флор відразу ж зауважила цю надмірну тугу, і серце її болісно защеміло. Невже між Гульвісою та Ієдою щось було? Правда, вона нічого такого підозрілого не помічала, та хто б міг гарантувати, що вони не бачилися поза школою і не завершили свій флірт в якомусь дешевому готельчику? Після скандалу з кокеткою Ноемією Гульвіса начебто перестав упадати за ученицями. Втім, він був занадто хитрий і обережний, тож, цілком можливо, чекав на цю безпутницю на розі і вони ще довго грайливо гомоніли. А яка жінка могла встояти перед його чарами? Уважно стежачи за Ієдою, дона Флор помітила, як тремтять її вуста. Не залишалося жодного сумніву, що то була чергова коханка її чоловіка, ах, Гульвісо, мав би ти совість…

З усіх Гульвісиних витівок доні Флор найдужче допікав його зв’язок із незайманою розпусницею Ноемією, а належала вона до порядної сім’ї та ще й була заручена, яка ганьба! Втім, дона Флор не хотіла згадувати цю сумну історію зараз, востаннє вдивляючись в обличчя Гульвіси. Тепер усе це залишилось у далекому минулому: та негідниця вийшла заміж і поїхала зі своїм Альберту, «талановитим журналістом», таким молодим, а вже рогатим. До того ж одразу після заміжжя та дівка дуже споганіла і погладшала.

Коли вся ця історія якимось дивом благополучно закінчилася, Гульвіса пригортав дружину в теплому ліжку і стиха промоляв: «Тільки ти ніколи мені не набриднеш, решта жінок — то таке, задля розваги». Прощаючись із Гульвісою, оточена безліччю співчутливців, дона Флор не хотіла згадувати ту давно забуту історію, як і намагалась не звертати уваги на жести та погляди маленької Ієди, яка заледве стримувала сльози, силкуючись не видати своєї таємниці. Втім, хіба тепер, коли Гульвіса помер, мали значення ці з’ясування, розслідування чи обвинувачування? Він заплатив за все занадто дорого, пішовши, сповнений сил і молодості! Бідолашна дона Флор усе пробачила своєму чоловікові і не бажала більше зводити з ним порахунків.

Опустивши голову, вона перестала спостерігати за дівчиною й уявила, як, лежачи на кованому ліжку, Гульвіса пестить її, дону Флор, шепочучи їй на вушко: «Решта жінок — то таке, для розваги. Тільки ти ніколи мені не набриднеш, моя квітка базиліку, тільки ти». — «Що він вважав за розвагу?» — раптом захотіла дізнатися дона Флор. Шкода, що вона ні разу так його про це й не запитала, хоча навряд чи йшлося про щось хороше. Вона посміхнулася. Решта жінок просто для розваги, лише вона, дона Флор, — квітка в його руці; квітка з обірваними пелюстками.

5

НАСТУПНОГО ДНЯ, В ПОНЕДІЛОК, О ДЕСЯТІЙ РАНКУ ТІЛО ГУЛЬВІСИ ВИНЕСЛИ З ДОМУ. Похоронна процесія була така велелюдна і мальовнича, що жодне карнавальне видовище не могло