Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"

Завжди закінчується однаково

Коли це були я і ти

Але кожного разу я зустрічаю когось нового

Це як дежавю (déjà vu)

Клянусь, вони звучать однаково

 Вони ніби знають мою шкіру

 Кожне їх слово звучить так само, як він

 І це відбувається так

 Ми сядемо в твою машину, і ти нахилишся, щоб поцілувати мене

Ми будемо говорити годинами і лежати на задньому сидінні

А потім однієї випадкової ночі, коли все змінилося

 Ви не відповісте, і ми повернемося до незнайомців

Я прочитала ці рядки вголос, навіть не знаю чому. У голову навернувся спогад, як ми з Максом перекладали цю пісню. З словником. Перші дні коли я пішла до коледжу. Коли один з одногрупників сказав мені образливе, а я не хотіла жалітися Максу. Він тоді і не допитувався а просто…згадав мої вранішні слова. А потім ми так і заснули двоє на тому дивані.

Я відчула тихий видих і аж підскочила. Мій погляд повернувся до Макса. Напевно, в мене вже почалася галюцинація. Бо, здається його голова на кілька градусів була повернена в іншу сторону. Я уважно дивилася на знайоме обличчя але нічого не відбувалося.

Ми повернемося до незнайомців. – прошепотіла я і встала щоб повернути аркуш назад в книгу як апарат що був у кімнаті занадто голосно запищав від чого в мене ледь серце не зупинилося. Я перевела стурбований погляд на Макса. Моя рука затремтіла. Ну це я точно не могла переплутати…