Читати книгу - "Шість невдалих побачень, Ангеліна Кріхелі"

Анфіса потай пораділа, що тепер хоча б буде тема для розмови. Бо кафе виявилося вкрай нетиповим, і їй навіть захотілося навідатися сюди ще раз. У гордій самоті. Щоб повною мірою насолодитися сервісом і спокоєм.

— Вам теж здається це кафе незвичайним? — боязко запитала, проводжаючи зацікавленим поглядом адміністратора. Ця дивна людина так несподівано і нестандартно прийшла їй на виручку. Від нього виходило приємне тепло, а не холодна відчуженість до випадкових відвідувачів. Сюди хотілося прийти знову. І знову...

Анфіса струснула головою, зосереджуючись на співрозмовнику. Здається, він щось говорив їй. Але вона ніяк не могла збагнути, про що він так повільно віщає, майже не ворушачись, наче йому ліньки пересуватися.

Так вона й заявила Жанні, що перебувала у бентежному очікуванні, тільки-но зачинила за собою двері квартири й кинула на підлогу туфлі, яких більше не одягала цього вечора.

— Почекай, я не зрозуміла! — зупинила потік думок подруга, коли вони вже сиділи в кухні за столом й потягували чай. — Коли у вас друге побачення?

— Жартуєш? — усміхнулася жінка. — Я ледь пережила перше. Воно ж буде й останнім.

— Не можна впадати у відчай і кидати щойно розпочате через те, що один із кандидатів виявився лінивцем. О, я так і впишу його в список непридатних — Лінивець.

Слухаючи її, Анфіса задумливо тарабанила пальцями по чашці з уже холодним чаєм. З голови не йшов образ адміністратора кафе, такого теплого, затишного, надійного і вкрай винахідливого. Губи самі собою розповзлися в усмішці, варто було їй пригадати до тремтіння приємний і ніжний дотик його рук до її ніг. Почервоніла й рвучко сховала обличчя в долонях, щойно згадала, як застогнала вголос, звільнившись від знарядь тортур із натяком на лабутени. Злякалася, що тепер у нього можуть бути проблеми через неї. Чому тільки не здогадалася написати якийсь позитивний відгук у книзі побажань кафе? Можливо, це б хоч трохи пом'якшило долю сміливого і вкрай людяного адміністратора.

Та ще й із почуттям гумору. Треба ж, теж помітив, що залицяльник її ледачий до неможливого, повільний. Навіть коктейль їм спорудив із такою назвою. Мрійливо прикривши очі, здригнулася, почувши ніби здалеку голос подруги:

— Гей, Красько, прокинься! Я взагалі-то з тобою говорю, — сердито пихтіла Жанна. — Зачекай-но... А що це ти така вся ніжна й мрійлива, якщо побачення невдале?