Читати книгу - "Коханки"

154
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 46
Перейти на сторінку:
жертва ремесла, вчиться швацької справи.

Вона вже навчилася шити фартух. Хай і не надто швидко, але у неї виходить. Працювати з тканиною Паулі подобається. Однак нерідко, надто коли Паулі доводиться особливо мордуватися з рядком, у ній підносить свою бридку голову кохання. Що Паула у робочі перерви дізнається про кохання дедалі більше, то, стаючи до праці знову, вона вже знає, що буває між чоловіком і жінкою. У кожному разі по-новому й інакше, ніж вона про це чула раніше. Усе, що Паула чула раніше, вона чула в родині й від подружок. Чого чекати від цих недолюдків!

Паула ще не поїхала мізками, щоб стати за жінок зі своєї родини, за цих нещасних мочалок! Краще вже Паула стане за свою кращу подругу, Уші Ґлас, або другу свою кращу подругу, цю біляву мальвіну, дружину цього симпатичного негра — естрадного співака, ну того, брюнета.

У перервах Паула переповнюється коханням по вінця, а під час роботи все це з неї хлюпає. Як інакше, коли все має бути чистим, але при цьому й вабити зір?! Для Паули це як сіль у оці. Хіба в її позбавленому чуттєвості й чистоти оточенні колись може виникнути й зрости кохання? І що тоді?

Що буває в тому разі, коли уявляєш собі щось, чого у твоєму житті насправді нема?

Отож-бо, за таких безглуздих умов і з’являються мрії.

Паула, як усі жінки, мріє про кохання.

Усі жінки, і Паула — не виняток, мріють про кохання. Мріє про нього і чимало її колишніх однокашниць, і багато хто з її нинішніх колежанок на фабриці, хіба що кожна з них щиро вірить у те, що тільки їй одній судилося спізнати справжнє кохання. Якщо ти стоїш за прилавком, якщо ти крамарка — така-от зоряна професія, — то у кохання є на день тисяча приводів і шансів увійти в твою душу. А проте заходять лише самі домогосподарки з дітьми, а кохання нема і близько. Домогосподарки, що з’являються перед тобою, колись давним-давно спізнали кохання, а нині співчувають крамаркам і зневажають їх, адже ті змушені торгувати й не можуть насолоджуватися найпрекраснішими наслідками кохання, а саме дітьми й грошима, що їх чоловік видає на господарські видатки, а відтак більшу частину їх знову забирає. Влаштовані жінки зневажають невлаштованих.

А крамарки зневажають домогосподарок, які звили собі кубло, — бо ж їм доводиться вести жорстоку конкурентну боротьбу й замість лакованих меблів купувати собі, як капіталовкладення в майбутнє щастя, нейлонові панчохи, пуловери й міні-спідниці.

Атож, усе це дасть прибуток!

У селищі панує загальна ненависть, і вона захоплює все довкола, всіх заражає, не зупиняється ні перед чим і ні перед ким, і жінки не знаходять одна в одній нічого близького, лише — чуже. Хто доп’яв кращого-становища, послуговуючись своїми фізичними даними, той хоче зберегти все як є і сховати від чужих очей. А іншим так і кортить потягти завойоване або ж хочеться чогось іще кращого. Навколо лише ненависть і презирство.

Основину для цих почуттів закладає ще школа. Прямий результат шкільного виховання уже в тому, що Паулі взагалі спадає на думку порівнювати кохання із бруньками, квіточками, травинками й зілинками.

Прямим результатом пожадливого читання журналів є те, що Паула пов’язує кохання з чуттєвістю. Слівце «сексуальність» Паула вже чула, але не зрозуміла, що воно означає.

Про те, що кохання тільки почасти пов’язане з роботою, ніхто особливо не згадує. Якби Паулу розбудити серед ночі, вона розкаже, як треба повивати й годувати дитину. А проте не знає, як запобігати вагітності.

Якби Паулу розбудили вночі і спитали, що для неї головне, вона сказала б, що це — справжнє почуття.

Паула чекає, що вибір зупиниться на ній, ось про що їй ідеться. Головне — те, щоб на неї припав вибір саме того, про кого вона мріє.

Паула ніколи не вчилася робити вибір сама, не вчилася сама ставити умови. Паула сприймає все у формі переживання, а не у формі діяльності. Найдужче, за що переживає Паула, це те, що одного разу вона може кинути «ні». Але занадто часто говорити «ні» теж не можна, — бо одного разу твоє «ні» викличе роздратування, і щастя промайне і вже ніколи у двері твої не задзвонить.

Іноді Паула ходить на танцмайданчик, коли там улаштовують свято. Іноді Паулу знову веде в ліс хтось із п’яних завсідників танцмайданчика. Ніхто не повинен їх бачити; коли ж ні, її ринкова вартість мало не зійде нанівець.

У лісі залицяльник мне її груди, чи — ще гірше — силкується запустити руку між ніг або ж хапає за дулу. Паула навчилася розбиратися, що за тип нишпорить у неї поміж ногами. Чи є в нього майбутнє або його нема і в заводі.

Чи перспективний це залицяльник або звичайнісінький роботяга?

Якщо це такий собі роботяга, то Паула не зв’яже з ним своє життя. Мозок Паули привчився функціонувати у таких випадках як комп’ютер. На виході бажаний результат: заміжня, двійко дітей.

Вона відбивається, лається, верещить, іноді п’яниця-спокусник заточується і простягається на землі. Інколи залицяльник валиться на землю, вгамовується й навіть засинає.

Іноді увивач удається до брутальності й сили.

Отже, недоста нерозважливо віддаватися почуттю, щойно кохання постукає у твої двері, — треба все як слід зважити заради подальшого життя, яке, буває, приходить пізніше.

Потрібно все зважити заради майбутнього, що на тебе чекає.

Майбутнє завжди пов’язане з іншою людиною, воно завжди залежить від іншого. Майбутнє звалюється на тебе мов град. А кохання, якщо воно взагалі приходить, — ударяє наче гроза. У найгіршому разі воно не приходить узагалі. Роботу кравчині доводиться робити самій.

Роботу кравчині доводиться робити самій.

Отже, Паула миттю повертає розумом, програмує, тільки-но черговий залицяльник розпускає руки. Нерідко понад усяку програму вона повниться відразою. Хай живе це почуття! Але Паула відразу його придушує. Як би не сталося так, щоб у своїй запопадливості вона незумисне не придушила в собі й кохання!

Паула рано навчилася розглядати своє тіло й усе, що з ним відбувається, як щось чуже, те, що належить не їй. Як інше тіло, певною мірою як іншу Паулу.

Все, що вона бачить уві сні, вся ніжність дістається головному її тілу, а побої, які перепадають їй від батька, дістаються іншій Паулі. Її мати за все життя не навчилася створювати собі інше тіло, ось йому, єдиному, і приходиться гірко, тому-то воно так сильно спрацювалося і майже всохло.

Треба тільки вміти себе підтримати. Треба тільки вміти собі якось допомогти!

1 ... 7 8 9 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коханки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коханки"