Читати книгу - "Академія Арканум, Солен Ніра"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Це правда. Але… Це сталося знову. Вчора ввечері, коли я доторкнувся до дверей твого крила — мене відкинуло. Енергія… Вона ніби охороняла тебе.
Я завмерла.
— Я нічого не створювала.
— Я знаю. Це не ти. Але й не я. Це було щось третє.
Ми мовчали.
— Я думаю, — тихо сказав він, — що все почалось раніше, ніж ти думаєш.
Увечері я отримала повідомлення. Маленький, чорний лист без підпису, підсунений у мої двері.
“Не вір усім, хто поруч. Дехто вже продав тебе задовго до знайомства.”
Серце шалено закалатало.
Ліара? Тейріс? Калеб?
Я на мить подумала навіть про Нолана.
Я сиділа на підлозі, тримаючи той лист, і не могла видихнути. У голові звучало тільки одне питання:
Хто?
***
Ректор Нолан тієї ж миті стояв на вершині Північної вежі. У його руці світилася маленька скляна куля — спогад, стиснутий у магічну оболонку.
— Вона активувала це, — мовив він, глянувши на рудоволосого мага поруч.
— І як ти плануєш це пояснити?
— Ніяк. Вона має пройти свій шлях. І або згоріти… або вирости.
— А якщо вона зламає все?
Нолан не відповів. Він лише глянув на горизонт, де небо темнішало.
***
Тієї ночі я не змогла заснути. Знову. Але цього разу — не через страх. Через глибоке, тремке передчуття. Щось змінюється. Щось велике насувається. І я — в центрі цієї бурі.
Під вікном шуміли дерева. Я шепотіла собі в темряву:
— Я ще не знаю правди. Але я вже відчуваю брехню.
І я знайду її. У комусь із них... Або в собі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Академія Арканум, Солен Ніра», після закриття браузера.