Читати книгу - "Пригоди доньки Волдеморда, Настя Коваленко"

Розділ 8. Сила, що дрімає

Покинута кімната була напівтемною. Лише кілька чарівних факелів на стінах ледь освітлювали простір.

Орден Нової Надії стояв у колі. Перед ними — перше випробування: дуелі один на один.

— Ми маємо бути готові до всього, — серйозно сказав Джеймс. — Навіть до бою.

— Навіть до бою з тим, кого боїмося найбільше, — додала Селестіна.

Першими викликалися Джеймс і Селестіна.

Вони вклонилися один одному, як належить перед дуеллю, і зняли палички.

— Експеліармус! — вигукнув Джеймс.

Селестіна ледь встигла ухилитися, відповівши блискавичним:

— Протего!

І почалося. Спалахи заклять розривали повітря між ними. Інші учні, затамувавши подих, спостерігали за двобоєм.

Але раптом… щось змінилося.

Коли Джеймс спробував кинути складніше закляття, Селестіна відчула, як у її жилах наче вибухнула гаряча магічна сила. Її паличка запалала темно-червоною енергією.

Вона підняла руку, і без жодного слова потужна хвиля сили відкинула Джеймса назад, хоч вона й не вимовила жодного закляття!

У кімнаті запанувала мертва тиша.

Джеймс, збитий з ніг, підвівся й подивився на неї широко розплющеними очима.

— Що… що це було? — прошепотів він.

Селестіна стояла, важко дихаючи. Її очі знову стали на мить чорними, а повітря навколо неї вібрувало від надлишку сирої магії.

Вона зрозуміла: це була спадкова сила її батька — неконтрольована, дика, потужна.

Але, всупереч страху, вона відчула й інше:

Вона може її контролювати. Вона може використати цю силу на благо.

Вона глибоко вдихнула, змусила себе заспокоїтися — і енергія навколо повільно згасла, немов полум’я, що сховали під ковдру.

Лілі Візлі обережно підійшла:

— Селестіно, це… було неймовірно.

Джеймс усміхнувся криво, потираючи плече:

— І боляче, до речі.

Вони засміялися, і напруга в кімнаті трохи спала.

Селестіна знала: її сила — небезпечна. Але тепер у неї були друзі, які допоможуть їй стати сильнішою і не дати темряві перемогти.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍