Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

світло з конусу, доки перетинатимете горизонт подій.

Щось в її фразі капітану Граку видалося неправильним, але він не вловив що саме.

— А якщо не встигнемо? Якщо ми не зберемо світло! Ми не можемо повернутися на Землю без світла, — панічно затараторив астроном Орл, нас вважатимуть злочинцями, які не виконали місію.

Капітан покосився на нього:

— Дурниці, астрономе. Якщо дотриматися усіх інструкцій — нам вдасться.

— Минулого разу ви теж так казали, а он чим скінчилося. — не вгавав Орл.

Присутні перезирнулись.

— Зрештою за час нашої відсутності земляни могли створити штучне світло, — невпевнено мовив Рольс.

— А хіба таких спроб не робили раніше, — саркастично мовив Орл.

Капітан похитав головою, але нічого не відповів.

— Що скажете на цю пропозицію, Ятуб? — капітан повернувся в бік лейтенанта.

— Я за, — почервонів Ятуб.

— Рольс?

— Вимушений згодитись, — мовив інженер і додав, — не бачу альтернативи.

— Орл?

— Мені це все не подобається, не подобається, але тут я потрохи божеволію, тому погоджуюсь…

— Гелено? — капітан недослухав Орла.

— Я залишусь.

— Що?

— Це умова Стрільця. Я маю залишитись.

Екіпаж перезирнувся.

— Дурниці, — капітан Грак стис кулаки. — Ми нікуди не полетимо без вас.

— Саме так і буде, якщо ви мене не залишите, — спокійно мовила Гелена.

Екіпаж знову перезирнувся.

— Навіщо ви йому?

Гелена непевно похитала головою.

— Можливо він попросить чогось іншого? — буркнув Орл.

— Нічого іншого він не попросить. — твердо мовила Гелен. — Це умова, яку ви маєте виконати, якщо хочете вирватись з-під впливу сингулярності. До того ж, подібне трапляється не часто, тому поспішіть.

— Чим далі — тим гірше, — буркнув Орл.

— Я як капітан, — почав Грак, — відповідаю за кожного і за вас Гелено…

В цю мить повітря наповнилось якоюсь дивною іонізацією і весь екіпаж відчув присутність Чогось невідомого. І одночасно в їхніх головах зазвучав голос Стрільця А.

— Якщо вона залишиться, я відпущу вас, — сказав голос.

Екіпаж перезирнувся.

— Це абсурдна пропозиція. Вона відхиляється, — миттю зреагував капітан Грак.

— Зачекай, Граку, — перебила його Гелен.

— Що?! Ти хочеш залишитися?

— Зачекай мені треба з Ним поговорити.

— Та говоріть, будь ласка, я за вас печусь, лікарю. Сам би я ні за що тут не залишився.

— Ви не знаєте всього.

— Я відчуваю, мені здається… ти хочеш залишити мене, — мовив Стрілець.

Гелен зітхнула, Стрілець продовжив:

— Якщо це справді твоє бажання, я не можу змушувати. Мої володіння були мертвими, доки їх не наповнили твої спогади, а я про це навіть не здогадувався. Якщо ти залишися, ми можемо наповнити весь цей світ істотами з твоєї пам’яті.

— Фантомами?

— Ні. Матеріальними істотами. І не лише ними, а ще й морями і океанами і горами, які ти бачила. Я був вражений їхньою красою, коли переглядав твої спогади. Ніколи нічого подібного не зустрічав до цього. Я зможу все це відтворити тут, однак, без тебе мій світ буде пусткою.

Гелена вражено похитала головою.

— Ти не погодишся? — запитав Стрілець.

— Стрілець, — прошептала Гелена, — Я не знала що це можливо, лише по пам’яті відтворити світ…

Він не відповів.

— Що з тобою? — знову запитала Гелена.

— Лети Гелено, — мовив він відсторонено.

— Та що з тобою?

— Ледь-ледь відчутний жаль за тим, що нічого не можна змінити, бо все в минулому, — повторив стрілець А знайомі їй слова.

— Але ж ти можеш змінити все.

— Тільки не стерти з інформаційної бази нашу зустріч. Вона назавжди залишиться, як і все, що я пізнаю, в банках моїх даних. Як і я назавжди залишуся пустою чорною дірою. Я покохав тебе, Гелено. До тебе я не знав про почуття, про самотність, печаль. Ми могли б жити з тобою вічно, але ти не можеш покинути Молі і згодна проміняти вічність на кілька космічних секунд… Я розумію тебе…

Гелена раптом подумала, що жоден чоловік у світі не відпустить жінку, яку кохає тільки тому, що так буде краще для неї.

— А що буде з тобою?

— Не думай про це.

— Але ж я не безсердечна…

— Твоє зникнення знищить мене, Гелено.

— Але чому?

— Так я розшифрував інформацію твоєї підсвідомості — вічна розлука з тим, кого кохаєш зрештою вбиває.

— Це ти зчитав з моєї підсвідомості?

— Атож.

Гелена мовчала, відчуваючи, як сльози підступили їй до горла. І він це відчував теж, бо був міцно сплетений з нею.

10

— Гелено, ці жертви, — почав капітан Грак.

Гелена виставила вперед руку, просячи його замовкнути.

— Не треба, капітане. Все вирішено. Готуйтесь до відльоту.

— Все ж я вважаю, що нам краще здійснити спробу вирватися усім.

— А звідки вам відомо, що він не замислив чогось. Раптом погубить увесь корабель, аби помститись за те, що вона не залишилась, — ліз осою межи очі Орл. — Я впевнений: таке може статись, якщо він запав на неї.

Рольс метнув сердитий погляд на Орла. Єдиним його бажанням зараз було, аби він заткнувся. Проте інженер стримав емоції.

Герметично закриті двері космічного апарату поїхали вбік і Гелена попливла до них.

— Гелено, — окликнув капітан Грак, — Ви повинні пам’ятати: вас ніхто не змушував. Якщо ви маєте сумнів…

Жінка усміхнулась легкою усмішкою, його слова доносились до неї, ніби з іншого відрізку часу. Вона помахала рукою