Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

і ступила у хмару лимонного кольору, що підпливла до прочинених дверей.

— Я згодна, — мовила Гелена. — лишитися з тобою, Стрілець, — а в думці додала, — аби врятувати Молі і всіх землян, яких ніколи вже не побачу.

— Ти схоже так нічого і не зрозуміла, — мовив Стрілець і в голосі його Гелені вчулися нотки смутку.

Проте вона з недовірою сприйняла це спостереження. Стрілець ще не міг знати, що таке недовіра, чи вже міг?

— Ти нічого не втрачаєш, — мовив він.

Якби ж вона тільки знала тої миті, що його слова були правдиві.

За мить екіпаж на чолі з капітаном Граком вирвався з горизонту подій, описав невелику дугу і вловив лікувальне світло в непрозору темно-зелену колбу. Капітан Грак полегшено зітхнув, відшукав на небі Землю і спрямував туди свій корабель.

«Мусимо летіти швидко, — казав він собі, — аби врятувати якомога більше хворих».

Тоді він ще не знав, що за час їхньої відсутності на Землі минуло 2 тисячоліття.

11

— По нашому літочисленню цей запис було зроблено тисячоліття тому. — сказав астроном Сулум звертаючись до зали, в якій зібралися вчені з усього світу, — Записи в найстарішій пам’ятці людства — Книзі Буття свідчать, що в ті часи справді був запущений корабель до колопсуючої зірки Стрілець А. Щоправда, запуск відбувся задовго до початку колапсу, вчені провели розрахунки, аби екіпаж встиг прибути туди якраз, коли все почнеться. Корабель мусив не наближатись надто близько, а лише зачерпнути світло, що виходило з її конусу. Ця ділянка була надто невелика і стрімко звужувалась. Екіпаж мав лише кілька секунд, але, якщо точно провести розрахунки, вони могли встигнути. Світло мало лікувальні властивості. На той час лише воно могло вилікувати хворобу Руселла… ту саму, яка винищила всю людську цивілізацію і по масштабності прирівнюється до всесвітнього потопу…

Присутні в залі вчені перезирнулися. Версія здавалася фантастичною.

— Але мене цікавить ось що: якщо те, про що сказала Гелена правда за цей час на Стрільці А мала розвинулась надпотужна цивілізація, яка за своїми досягненнями може перевершувати земну. — провадив далі астроном, — Але перевірити це можна лише відрядивши експедицію за горизонт земних подій, до Стрільця А.

Присутні почали збуджено перемовлятися.

Сулум підняв руку, просячи тиші, і ввімкнув запис уловлений лейтенантом Меганом Россом, розшифрований і переведений на зрозуміле усім присутнім есперанто.

«Люба моя Молі! Я не знаю, коли це повідомлення настигне тебе. Але все ж сподіваюсь, що вчасно. Стрілець А, чорна діра — зовсім не бездушне тіло, це мислячий об’єкт. Я пішла на контакт з ним, щоб отримати той пучок світла, який був так необхідний для твого порятунку і порятунку всіх землян.

Але не оплакуйте мене, адже цей контакт зовсім не став смертю, а лише переродженням. Після того, як сингулярність поглинула мене, тіло витягнулось в струну по вертикалі і сплюснулось в точку по горизонталі, але біль тривав долі секунди. А далі було звільнення — усі частинки, молекули і атоми того, що колись складало моє тіло упали в сингулярність, а душа вільно витала, відчуваючи свободу і блаженство, які не зрівняти із жодним земним відчуттями.

Стрілець А — мудрець. Він не знищує, а збирає і оточує себе інформаційним полем, щоб згодом відтворити в своїх надрах те, що колись поглинув. Зараз він накопичує енергію для нового народження цивілізації. Це станеться скоро, думаю за тутешніми, мірками — за півстоліття. Оскільки я єдина мисляча істота, яка потрапила на його поверхню, мій досвід для нього безцінний. Саме тому йому і потрібна була людина, по пам’яті якої можна відтворити все, що вона колись бачила та чула. Ми з ним тепер партнери. Настане час і ми разом з інформаційного поля відновимо не лише моє тіло, а й усі живі істоти і неживі предмети, які я зустрічала за своє життя. І вони зможуть відчувати лише ті емоції, які я пережила за своє життя. Скоро Молі, дуже скоро ми будемо разом.

Тепер я молюся лише за те, щоб ненависть і злість в моєму минулому не переважила над любов’ю і добром. Мушу закінчувати, відчуваю як зв'язок між мною і землею з часом слабшає, знаю настане день, коли я забуду звідки прийшла і лише у снах далекі земні пейзажі нагадуватимуть про те, хто я насправді. Вірю, що світло принесене капітаном Граком зі стрільця А, врятувало тебе і людство.

Щиро, твоя Гелена Арон».

Один день із життя містера Кореля

— Ви справді містер Корель, — запитала дівчина, — Як мені поталанило! Я так мріяла з вами познайомитись.

Містер Корель напнувся. Йому добряче набридло давати автографи, тому він і не ходив на кінопокази, театральні прем’єри і всілякі перфоменси, де міг здибатись з мистецтвознавцями і шанувальниками нових напрямків в арт-культурі. Не відвідував він і літературних кав’ярень, де збиралася так звана богема, аби обсудити останні здобутки кінематографа. І хоча запрошення на подібні заходи щодня лягали на його стіл, він, не розпаковуючи, кидав їх у камін. Це дійство викликало неабиякий захват у його собаки — Раймонда, який вищав, підскакував і так інтенсивно махав хвостом, що його доводилося втихомирювати.

Відверто кажучи, Корелю в місцях, де збиралася мистецька інтелігенція було нудно. Одні і ті ж розмови: про кризу жанру в Голівуді, про подібність сюжетних ліній у всіх сценаріях, про роль музики у фільмах… Здебільшого розмови ці затівали дівчата, яким було за 30, рясно заштукатурені пудрою, з нарощеними віями, волоссям і нігтями. На меті у них було одне — зняти фільм за власним сценарієм, прославитись у світі кіно і скосити побільше бабла.

Шлях до слави вони збиралися торувати через знайомих сценаристів та режисерів, яких чіпляли на мистецьких заходах. Таких Корель одразу відчував і відшивав. Гірше було з фанами — дівчатами та хлопцями до 25, які шикувалися в черги за автографами. Від них просто не було порятунку. І саме через них Корель став сторонитися