Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

― Облишмо минуле. Я б із задоволенням забула про все, що пов'язує мене із Золотим двором, але, на жаль, магія роду Фарріт підпорядковується лише собі самій і не бажає виконувати чиїсь плани.

Малкон акуратно стиснув її руку, не заспокоюючи, а немов нагадуючи: я поруч, що б не сталося. Відповіддю йому став променистий погляд. А Ульф мимоволі замилувався ним.

Дивна пара. На вигляд ― звичайні мандрівники, можливо, торговці середньої руки. Обидва в непримітному одязі, впевнені в собі, але скромні й повністю позбавлені зверхності в промовах та манерах. Вони нічим не виділялися б у якомусь купецькому кварталі або серед успішних членів будь-якої ремісничої гільдії. Тим більше дивною ставала правда, яку знали, мабуть, одиниці.

Простий воїн із Недоре, який не має ні стану, ні титулу, все життя віддав службі, солдат, який виконує накази, розвідник, страж і шпигун, який два роки прожив у Дармсуді в ролі найманця і став вухами й очима герцога Хальварда в столиці. І жінка, чиєї руки не наважувалися просити навіть найсміливіші аристократи, заручниця в політичних іграх імператора, від народження обдарована величезною магією, що дає право на трон, і позбавлена ​​цієї магії з чужої волі.

Вони були наче з різних світів, вони навіть зустрітися не повинні були, що вже говорити про спільне майбутнє, але... Тепер вони стояли поруч, ризикнувши знехтувати всіма традиціями, ставши одним цілим перед законом і людьми. Ульф пам'ятав, яким непростим був їхній шлях, знав, що вони не раз могли відступити, здатися, загинути врешті, але продовжували чіплятися за будь-яку можливість вижити, вірили одне в одного, розділені часом і відстанню. Мейрам не зломило навіть те, що їхній син, плід щирого почуття і всепоглинаючої пристрасті, який народився таємно, з волі Сабіра був відданий у прийомну сім'ю і став ще однією ниточкою, яка намертво прив'язувала її до трону.

― Сідайте, пане, розмова буде довгою.

Чоловіки якомога зручніше влаштувалися на дивані біля стіни, Мейрам же присіла навпроти і розлила по чашках ароматний трав'яний чай.

― А де малюк Саад? ― поцікавився Ульф. ― Я думав, ви забрали сина із собою.

― Забрали, ― кивнув Малкон. ― Але разом із його прийомними батьками. Вони неподалік звідси, у пристойному постоялому дворі, продовжують грати роль щасливого сімейства.

Ульф здивовано підняв брову.

― Вони хороші люди, ― пояснила Мейрам. ― І щиро прив'язалися до дитини. Якщо говорити об'єктивно, то найближчими родичами для Саада протягом півтора року були саме вони. Розлучити їх ― жорстокість. Раніше я б і не задумалася, але тепер розумію, що серце вирвати з грудей легше, ніж пережити подібну розлуку.

― Проте, малюк їм більше в онуки годиться, ― додав Малкон. ― Тож на нас із Мейрам вони частково дивляться як на несподівано набутих родичів.

― Вони вже знають правду про вас і дитину?

― Довелося розповісти. Ми б мовчали, але магія роду Фарріт не залишила вибору, ― Мейрам роздратовано стиснула губи. ― У Саада прокинулися всі чотири Стихії. У такому юному віці й з такою силою, що це стає небезпечним для нього й оточення. Хлопчик не в змозі управляти потоками, він і говорити ще не вміє, світле небо! Та йому і двох років немає!

― Ви тому й наполягали на зустрічі з Іліясом?

― Так, ― Мейрам і Малкон обмінялися тривожними поглядами. ― Боюся, що я змушена просити його заблокувати сили Саада хоча б частково.

Мейрам не змогла стриматися, підвелася, пройшлася по невеликій кімнаті, нервово заламуючи руки. Голос її звучав твердо, хоча нотки туги відчувалися в ньому дедалі сильніше.

― Я чудово розумію, якими можуть бути наслідки. Мої сили заблокували набагато пізніше, мені було приблизно сім чи вісім років, термін, достатній для формування енергетичних каналів повною мірою. Я була ще дитиною, не усвідомлювала, чого мене позбавив батько, але якби Сабір наказав зняти блок, то я б могла скористатися більшою частиною дару. Саад же, цілком можливо, так і не навчиться магії.

В очах її бриніли сльози. Малкон встав, підійшов і обійняв її, провів рукою по волоссю, поцілував ніжно.

― Ми не знаємо цього напевно, можливо, верховний жрець знайде інші шляхи.

― Я сподіваюся на це всім серцем, ― Мейрам уже взяла себе в руки, гордо розправила плечі. ― Але й дозволити синові перетворитися в загрозу для Аділя я не можу. Не стільки через повагу і любов до Арселії, скільки через страх за саму себе. В імперії вже є спадкоємець, він повинен бути єдиним, інакше нас неминуче втягнуть у чергову смуту.

― Боюся, Ваші слова виявилися пророчими, ― Ульф у задумі крутив у руках чашку. ― Смута вже почалася.

Малкон здригнувся.

― Невже Ви хочете сказати, що життю юного імператора щось загрожує? ― лоб його пронизала глибока складка.

― Аділя намагалися вбити позаминулої ночі. Я зловив виконавця, але справжній винуватець вислизнув, обірвавши життя єдиного свідка. Мені потрібна твоя допомога, Малконе. Особливо твої зв'язки з усім столичним дном: шахраями, злодіями, найманими вбивцями і всіма, хто готовий продати свої послуги за важку монету.

Тепер здивувалася вже Мейрам.

― Але навіщо?

― Занадто багато речей робляться за моєю спиною, ― пояснив Ульф. ― Золотий палац ― це як вершина гори, на яку підіймаються одиниці, справжні події відбуваються в долинах.

― Упевнений, мене ще не забули в місті, ― Малкон криво посміхнувся. ― Після перемоги військ Недоре багато з тих, хто допомагав мені та моїм хлопцям збивати зі сліду шукачів імператора, отримали хорошу плату за свої послуги. Знайдеться також чимало людей, яким я надавав, скажімо так, посильну допомогу: контрабандисти, гільдійці, дехто зі слуг знатних панів. Вони мої боржники за своїм вибором і не відмовлять у відповідь люб'язністю. Що саме потрібно зробити?

― Знайти будь-які відомості про замовника. Виконавець ― майстер вищого класу, до того ж магічно позбавлений голосу, впевнений, у Дармсуді таких небагато. Хочу, щоб ти перевірив, хто нещодавно шукав такого вбивцю. Але той, хто найняв його, був надзвичайно обережний: замовлення передав листом, оплатив витрати наперед, ніяких особистих зустрічей. Ані обличчя, ані голосу, я навіть не знаю ― чоловік це чи жінка.