Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
― Ви ж знаєте, ті, хто вбиває за гроші, рідко розповідають про наймача.
― Тому я не відправляю хлопців із гвардії, а прошу тебе. Ти свій у місті, ті, хто живуть поза законом, повірять твоєму слову. І якщо це вирішить справу, я можу запропонувати щось більше.
Ульф виклав на стіл конверт, дістав із нього кілька аркушів, списаних ідеальною строгою в'яззю і прикрашених печатками з відбитком у вигляді лілії.
― Це ― заповнені й підписані мною від імені імперії накази про помилування. Усі злочини, крім тих, які несли пряму загрозу життю членам ясновельможної сім'ї, будуть негайно прощені й забуті, щойно на папері з'явиться ім'я. Більше того, отримувач візьме чималу суму, його звільнять від сплати податків та нададуть права вільного жителя імперії. Загалом тут десять наказів. Чиї саме імена вписати ― вирішиш сам. Можеш використати частково, а можеш знищити всі до єдиного.
Малкон уважно пробігся очима по тексту і навіть трохи присвиснув.
― Це щедро. Дуже. Знаєте, така обіцянка може змусити поступитися принципами кого завгодно.
― Чи збрехати про те, чого ніколи не бачив чи не чув, ― зауважила Мейрам.
― Усе правильно, ― кивнув регент. – Обопільногостра зброя. Але я довіряю вибору Малкона, його чуттю і знанню людей.
― Що ж, хай буде так, ― кивнув воїн.
Ульф помітно розслабився, все-таки Малкон був уже офіційно звільнений від служби і не зобов'язаний виконувати чиїсь накази, а тим більше вплутуватися в інтриги з непередбачуваним фіналом. Якби він сказав «ні» ― Ульфові довелося б шукати інших союзників. Змусити колишнього підлеглого і нинішнього друга пхати руку у вогонь він би не став. У Малкона тепер були дружина, дитина і надія на мирне спокійне життя.
Проте, це саме спокійне життя багато в чому залежало від того, на чию голову буде покладено вінець імператора, а перший і поки що єдиний син не міг впоратися зі стихіями, і це теж, м'яко кажучи, не додавало впевненості в завтрашньому дні.
― Щось ще? ― Малкон чекав продовження.
― Так. Іліяс підозрює, що магічні джерела на півдні знищуються не самі по собі, їх спустошують спеціально, немов випиваючи силу. Я відправив людей перевірити на місці, а тебе попрошу зібрати всі можливі, навіть найбільш дикі й неймовірні чутки. Може статися, що той, хто збирає сили стихій, і є нашим головним противником.
― Не боїтеся, що він із малої ради? ― уточнила Мейрам. ― Зафір вар Іяд не сприймає Вас і, можливо, волів би бачити на троні одного зі своїх синів. Можливо, це хтось із них?
― Перевіряємо. А Навір вар Агдай?
― Навряд чи, ― вона похитала головою. ― Він ненавидів Сабіра, не зміг пробачити публічної страти спадкоємця й улюбленого сина. Але він старий, інших дітей не має, а мстити Аділю йому нема за що. Хоча ручатися головою не можу.
― Залишається ще Вафі бен Зір'яб. Амбітний, але стриманий, терплячий, спостережливий. За ним можуть піти навіть молодші нащадки більш давніх родів, ― зауважив Ульф. ― Але ось біда, за всіма трьома ведеться постійне стеження, і немає жодного факту, що вказує на їх причетність до замаху.
― А якщо вони діяли чужими руками?
― Не виключено. А тому я збираюся охолодити надто гарячі голови найближчим часом. Усі, хто сприяв замаху хоч найменшою мірою, будуть звинувачені в зраді та віддані під суд.
Мейрам важко зітхнула й опустила очі:
― Закони імперії суворі: злочинців чекає страшна кара.
― Так і буде, ― сухо і байдуже відповів Ульф. ― Чаша мого терпіння переповнена. І я особисто простежу за тим, щоб усі члени малої ради бачили виконання вироку.
Золотоволоса жінка кивнула, не заперечивши жодним словом, але в очах її промайнула туга.
― Лорде регенте, можу я сказати щось особисте?
― Звичайно.
― Вибачте, нехай мої слова Вас не образять. Влада ― важкий тягар, вона тисне не тільки на плечі, а й на серце. Наївно було б засуджувати Вас або просити про поблажливість до переможених, якби я була на Вашому місці, вчинила б так само. Робіть, що повинні в ім'я справедливості, але благаю, не дозволяйте ненависті приймати рішення за себе.
Малкон підсів до дружини ближче і злегка обійняв її за плечі. Мейрам продовжила:
― Коли я приїхала в Недоре і близько познайомилася з Вами, Вашою сестрою, леді Віалою, лордом Хальвардом та іншими, я була вражена, наскільки ви всі були позбавлені холодної бездушності, до яких я звикла з дитинства. Не втратьте цього почуття, без нього життя багато в чому втрачає сенс.
― Ваші слова почуті, леді Мейрам. Дякую за турботу.
Регент встав, підняв пошарпаний тюрбан, накинув на обличчя щільну тканину.
― Мені час. Я розповім про Ваше прохання Іліясу, Лікіт проведе до Вас верховного жерця сьогодні ж увечері, щойно його супутниця, Лейла, покине місто. Якщо з'являться новини ― дайте знати.
― І ще одне: передайте Арселії, що я сумую за нашим розмовами, ― попросила Мейрам. ― Вона підтримала мене в страшні дні, я не відвернуся від неї зараз. Бережіть її.
― Обов'язково, ― голос Ульфа потеплішав, немов північанин згадав про щось дуже хороше. ― Зроблю все, що в моїх силах, можете не сумніватися. Арі ― справжній скарб, мені пощастило, що доля звела нас так близько. Але мені вже час. Малконе, леді Мейрам, моє шанування, ― Ульф швидко вклонився і вийшов.
***
Коли двері за регентом зачинилися, чоловік і жінка перезирнулися.
— А ти боєць, — Малкон підморгнув дружині. — Кров роду Фарріт сильна, і магія тут ні до чого. Що б не відбувалося, дієш, як справжній правитель! Не хочеш повернутися до двору?
— Аякже, — Мейрам фиркнула, обійняла його за шию і ніжно торкнулася носом щоки. — Як і годиться вихованій жительці півдня, я займу місце поряд із чоловіком — вона трохи відсторонилася. — До речі, мені здалося, чи голос Чорного Вовка незвично здригнувся на останніх словах?
— Схоже на те, — Малкон здивовано знизав плечима. — Заприсягтися не можу, але — «Арі»?! Без титулу або хоча б повного імені?
— Кумедно, вони й справді чудово підходять одне одному, — Мейрам провела пальцями по щоці чоловіка. — Вперті, цілеспрямовані, замкнуті зовні й такі живі всередині. Добре б знайти якусь лазівку, що дає їм шанс.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Регент. Право сильного, Анні Кос», після закриття браузера.