Читати книгу - "Війна з Росією"

напевне, що план спрацює. І це питання якраз потребує серйозного осмислення та ретельного планування. Але ми зможемо щось доповісти вже на нараді, яка невдовзі відбудеться.

К’яріні мовчки залишив офіс, а Ведмідь почав швиденько набирати текст на своєму комп’ютері.

Через сорок хвилин президент Ліни Тернер Діллон увійшла до оперативної кімнати, одягнена, як завжди, елегантно та стримано — жодної зайвої деталі. Щойно вартовий зачинив за нею двері, як приміщення заполонила нестримна життєва енергія цієї жінки, якою вона наповнюється під час щоденних занять гімнастикою та пілатесом.

Коли президент увійшла до кімнати, всі чоловіки підвелись, а разом з ними й Ведмідь, який майже фізично відчував силу, що йшла від Діллон. Що гострішою ставала криза, то впевненіше поводилася президент.

«Я добре знаю, яким самотнім себе почуваєш, коли командуєш на війні, — подумав Ведмідь. — Але, чорт забирай, вона дедалі краще справляється. Як там кажуть? У кожного часу є свої герої? Цього разу це точно „своя героїня“... І яка героїня!»

Поряд із президентом сидів Мак-Вайт, колишній генерал сил спеціального призначення, високий і стрункий, схожий на ковбоя, який волів би скакати на вірному коні десь через Дикий Захід, але вимушений був сидіти у вашингтонських кабінетах, працюючи разом із президентом над порядком денним. Розмова почнеться з аналізу нових даних, отриманих від розвідки, а потім перейде до розгляду стратегії подальших дій.

Мак-Вайт наказав асистенту продемонструвати кілька слайдів Power Point: свіжі дані про позиції військово-морського флоту Росії у Балтійському морі; дислокація російських підрозділів у Латвії, Естонії та Литві загальною чисельністю понад 200 000 осіб, яка постійно зростає; приблизна оцінка сил «лісових братів» — спочатку кілька тисяч, а тепер є інформація, що ця цифра наближається до показників 1950-х, тобто 50 000 людей зі зброєю в руках, в тому числі чимало російськомовного населення, що залишилось вірним балтійським державам. Ці люди цінують свободу і дуже обурені агресією Росії. Далі були слайди з аналізом сил Росії в Україні та Калінінграді. Питання Близького Сходу вирішили перенести на іншу планову зустріч.

Брифінг добіг кінця, Мак-Вайт нахилився вперед, поклав лікті на стіл і, насупившись, замислився.

— Мем, щодо країн Балтії: здається, росіяни відкусили значно більший шматок, ніж здатні перетравити. Прибалти рішуче налаштовані з Божою поміччю дати росіянам бій і не мають наміру відступати від своєї мети. Тисячі, а може, навіть і десятки тисяч людей пішли в ліси, щоб продовжити боротьбу проти росіян, яким дедалі важче вдається зберігати контроль над країнами Балтії. Інформація про ослаблення гарнізонів у Калінінграді дуже цікава. Калінінград — це російський анклав, розташований між Польщею та Литвою. Так, в Калінінграді росіяни розмістили ядерні ракети «Іскандер», і вони в повній бойовій готовності. Але ми отримали інформацію, що з Калінінграда до Литви рухаються великі колони автомобілів, і це говорить про те, що там відбувається щось серйозне. Єдиний висновок, який ми можемо зробити, — у росіян проблеми у балтійських країнах, і їм потрібне термінове підкріплення, щоб придушити опір і втримати контроль над окупованими територіями. Якби я був російським військовим командиром, я б теж почав стягувати свої сили до місця виникнення найбільшої загрози, розуміючи при цьому, що ризики є й у інших місцях.

— Як ми можемо підтримати повстанців? — запитала Діллон.

— Все просто, мем — це зброя, спорядження, тренування. Ми плануємо відправити туди підрозділи зв’язку сил спеціальних операцій з Європи й координувати наші спільні дії. З вашого дозволу, звісно.

— Мені подобається ця пропозиція, — стримано відповіла Діллон. — А тепер мене цікавить ваша думка щодо пропозиції британців атакувати Калінінград.

Головною рисою військового ветерана з величезним бойовим досвідом була обережність, тож Мак-Вайт розумів, що війна часто непередбачувана, трапляються ситуації, які складно прогнозувати і неможливо контролювати.

— Це дуже цікава пропозиція, мем. Я так розумію, ідея виникла у Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі та його заступника, напористого британця, як його там... Здається, він морський піхотинець, — схвально додав Мак-Вайт. — Я так розумію, суть стратегії полягає в тому, що ми захоплюємо Калінінград, а потім пропонуємо росіянам віддати його за умови звільнення прибалтійських країн від їхньої окупації?

Діллон ствердно кивнула головою.

— Так.

— О’кей, тоді я попрошу решту присутніх ознайомитись із деталями плану. Нам потрібно об’єднати міжнародні сили й узгодити політичні питання із державами-членами НАТО, щоб мати хоч якісь шанси на успіх... І нам непросто буде вмовити НАТО на таку безпрецедентно серйозну операцію. Та якщо здійснити це вдасться, то можна не сумніватись, що ми зламаємо плани росіян. Такого вони від нас точно не очікують. Однак залишається кілька дуже важливих чинників, і їх нам обов’язково слід врахувати. По-перше, намагатися вибити Росію із країн Балтії — означає нанести удар там, де їхня оборона найпотужніша. Тож цілком очевидно, що нам слід вдарити з іншого боку. І якщо вони переміщають гарнізони з Калінінграда, то ми можемо цим скористатись. Друге питання, і воно із зрозумілих причин непокоїть мене найбільше, полягає в тому, що російський президент відкрито заявив: будь-яка атака на країни Балтії чи іншу територію Росії може закінчитись ядерним ударом у відповідь. Він пообіцяв це зробити без жодних вагань. І я йому вірю. Ядерно-ракетна батарея «Іскандерів» у Калінінграді може вдарити по Берліну, Копенгагену чи Варшаві. Вони, власне, для цього були створені й саме тому дислоковані у Калінінграді.

Мак-Вайт зробив паузу.

— Це означає, що ми повинні діяти мудро. Я сподіваюсь, Агентство національної безпеки запропонує щось дуже хитре на так званому кіберфронті, якщо досі цього не зробило. Кібератака має стосуватися не тільки ядерної зброї, а й усього командування та систем управління загалом. Більше того, такі кіберзаходи мусять бути надійними і спрацювати напевне. Важко навіть уявити можливі наслідки прорахунків у питаннях ядерного контрудару.

— Ви працюйте з Агентством національної безпеки, а я займуся вирішенням політичних питань, — відповіла Діллон. — Залишаються ще питання збройних сил. Які підрозділи можемо надати ми, а які зможуть надати наші союзники?

— Мем, йдеться про один із найбільш мілітаризованих регіонів Європи.

У Мак-Вайта було трохи часу, щоб обдумати це питання перед зустріччю. Ведмідь передав йому деяку інформацію, отриману від розвідників із Пентагону, і генерал встиг із нею побіжно ознайомитись.

— З огляду на той факт, що Росія виводить певну частину військового гарнізону з Калінінграда, ймовірно, там перебувають приблизно чотирнадцять тисяч солдатів, розподілених по трьох бригадах. Також росіяни дислокували в Калінінграді артилерію, ракети та гелікоптери. Що ж до